Особливості договору купівлі-продажу в нових економічних умовах

Дипломна робота

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1.Значення договору купівлі-продажу у ринковій економіці……6

1.1 Поняття, предмет та зміст, договору купівлі –

продажу..............................................................................................3

1.2. Види договору купівлі – продажу……...………………………..22

1.3. Сторони договору…………………………..……………….…....23

Розділ 2.Найпоширеніші види договору купівлі-продажу в нових

економічних умовах……………………...………………….............31

2.1 Купівля-продаж жилих будинків……………………...…………31

2.2 Купівля-продаж в зовнішньоторговельному обігу………..……37

2.3 Купівля-продаж на біржах, аукціонах…………...……………....44

Розділ 3. Порядок укладення договору купівлі – продажу…………...….55

3.1 Порядок укладення в Україні…………………...……………55

3.2 Порядок укладення договору міжнародної купівлі – продажу

товарів…………………..……………………………………..58

Висновки……………………………...………………………………………..67

Список використаної літератури………………………..…………………74

Додатки

ВСТУП

Актуальність цієї теми полягає в тому , що в умовах ринкової економіки договір купівлі-продажу є основним регулятором взаємовідносин між виробниками і спо-живачами, відносин у сфері розподілу і перерозподілу матері-альних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі.

Заміна економічного устрою України потягнула глибокі внутрішні перетворення в її системних галузях взагалі, і в юридично-правовій зокрема.

Дослідженню проблем інституту договору присв’ячені праці відомих вчених: В.Луця, А.Довгерта, О.Дзери, Н.Кузнецової, М.Брагінського, В.Вітрянського, З.Замменгофф, Д.Мейєра, О.Йоффе, та ін. Так, А.Довгерт підкреслює, що великого значення для майнового обороту набув договір купівлі-продажу [58,C.23]

Предметом дослідження даної роботи є суспільні відносини , які виникають у момент укладення договору купівлі-продажу, а об’єктом є купівля-продаж.

Оскільки кожне досліджуване питання, крім предмету та об’єкту містить мету та завдання, то метою даної роботи є встановлення значення договору купівлі-продажу в нових економічних умовах. А завданням є:

-встановити його соціальну значущість;

-вияснити значення для створення нових видів договору купівлі-продажу;

-проаналізувати доцільність використання цього договору.

Договір купівлі-продажу, безумовно, є одним з найефективні-ших засобів взаємозв'язку виробництва і споживання, регулято-ром нормального функціонування господарського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами, між організація-ми (підприємствами, установами), а також між організаціями і громадянами, що свідчить про його універсальність. Однак у період існування СРСР застосування такого універсального ре-гулятора товарообігу було значно обмеженим. Найбільшого по-ширення купівля-продаж набула у внутрішньому товарообігу в сфері державної і кооперативної роздрібної торговельної мережі, за допомогою якої задовольнялася основна частина матеріаль-них і культурних потреб громадян у товарах особистого спожи-вання. Договір купівлі-продажу забезпечував також деякі потре-би матеріально-технічного постачання державних, кооператив-них та інших організацій, не набувши тут належного розвитку. Більше того, впродовж кількох десятиліть під впливом організа-ційно-правових обмежень обсяг торгівлі з використанням дого-вору купівлі-продажу за участю організацій був зведений до мінімуму. Такі угоди могли укладатися, як правило, на продук-цію (товари), яка не розподілялася в плановому порядку (зокре-ма, предметів канцелярського, культурно-побутового, спортив-ного призначення). У цей період товарообіг між господарюючи-ми суб'єктами (юридичними особами) здійснювався за допомо-гою договору поставки, що укладався на підставі обов'язкової дії сторін планово-адміністративного акту розподілу продукції (товарів). В умовах планової економіки, централізованого роз-поділу матеріальних ресурсів, панування адміністративно-команд-них методів управління економічними відносинами договір по-ставки став домінуючим у товарообігу між господарюючими суб'єктами і сформувався в самостійний договір.

Перебудовчі процеси в СРСР, започатковані в 1985 р., сприя-ли реформуванню планової економіки і певному розширенню вільного товарообігу. Розпад СРСР і проголошення Україною та іншими колишніми союзними республіками незалежності, усві-домлення необхідності докорінних змін прискорили прийняття нових економічних законів України (“Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” тощо), направ-лених на зміну відносин власності, на розвиток підприємницт-ва. Відтак разом з поступовим зародженням в Україні елементів ринкової економіки істотно зросла роль договору купівлі-про-дажу.

Практичне значення договору купівлі-продажу полягає в тому що, функціонування економічного механізму будь-якого суспільства, в якому продукти виробництва виступають товаром, а взаємний обмін ними здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних правових форм органі-зації обігу товарів, переходу їх від виробників до споживачів. Тому одним з найбільш розповсюджених договорів, що укладаються як громадянами, так і юридичними особами, є договір щодо відчуження майна – тобто, договір купівлі–продажу.

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою одна сторона (прода-вець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Існування цього договору надає можливість кожній людині отримати все, що вона забажає за відповідну суму.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1 Поняття , предмет та зміст договору

У римському приватному праві юристи під договором розуміли двосторонню угоду, в якій виражена воля двох сторін, спрямована на досягнення або припинення правового результату – виникнення, зміну чи припинення прав і обов’язків. Власне таке визначення бралося за основу як за радянського періоду, так і нині [49, С.34].

Функціонування економічного механізму будь-якого суспільства, в якому продукти виробництва виступають товаром, а взаємний обмін ними здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних правових форм органі-зації обігу товарів, переходу їх від виробників до споживачів.

Таке усталене і лаконічне визначення поняття договору купівлі-продажу знайшло своє відображення і в новому ЦК України, в ст. 657 якого записано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язу-ється передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму [3].

Однак не всі учасники цивільних правовідносин можуть набувати майно у власність. Так, відповідно до законів України "Про власність" (статті 37 і 39), "Про підприємства в Україні" (ст.10) майно, що є державною власністю і закріп-лене за державним підприємством, належить йому на праві повного господар-ського відання, крім випадків, передбачених законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною