Сторони зобов'язані забезпечити збереження товару, належного одній з них, який знаходиться у розпорядженні іншої сторони.

Конвенція регулює звільнення сторін від відповідальності. Сторона договору не відповідає за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликано перепоною поза її контролем і що від неї не можна було розумно чекати усвідомлення такої перепони при укладенні договору, або уникнення цієї перепони чи її наслідків.

У разі невиконання стороною свого зобов'язання, викликаного невиконанням зобов'язання третьою особою, залученою для виконання усього чи частини договору, ця сторона звільняється від відповідальності тільки у випадку: а) передбаченому попереднім абзацом та б) якщо залучена особа також була звільнена від відповідальності.

Отже, під міжнародним договором купівлі-продажу, слід розуміти угоду між двома або кількома державами, в якій визначаються їхні взаємні права та обов’язки, щодо купівлі-продажу.

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-про-дажу товарів визначає порядок їх укладення (частина II, ст. 14—24).

Відповідно до цієї Конвенції пропозиція про укладення дого-вору, яка адресована одному або кільком особам, є офертою. У ній вказується товар, його кількість і ціна. Оферта набирає чинності, коли вона отримана адресатом. Доки договір не укладений, офер-та може бути відкликана оферентом, але за умови, якщо повідом-лення про її відклик буде отримано адресатом оферти до відправ-ки акцепту.

Проте оферта не може бути відкликана у деяких випадках, ко-ли, наприклад, в оферті вказується через встановлення певного строку для акцепту або іншим способом, що вона не може бути відкликана. Оферта, яку неможливо відкликати, втрачає свою си-лу після отримання оферентом повідомлення про її відхилення. Заява або інша поведінка адресата оферти, що свідчить про згоду з офертою, є акцептом. Слід підкреслити, що мовчання або бездія-льність з боку акцептанта не слід розглядати як акцепт, його згоду.

Акцепт оферти набуває чинності в момент його отримання оферентом. Акцепт не має сили, коли оферент не дістав згоди у встановлений ним строк, а якщо строк не встановлено, то в розу-мний строк, беручи при цьому до уваги обставини угоди, швид-кість засобів зв'язку. Усна оферта може бути акцептована негай-но, якщо із обставин не випливає інше [46,С.290].

Якщо на оферту прийшла відповідь з доповненнями, обмежен-нями або змінами, то її слід розглядати як пропозицію зустрічної оферти. Проте відповідь на оферту, яка має розглядатись як ак-цепт, але містить додаткові або відмітні умови, що суттєво не змі-нюють умов оферти, є акцептом, якщо оферент без затримки не заперечить усно проти цих розбіжностей або не надішле повідом-лення про це.

Якщо він цього не зробить, то умовами договору бу-дуть умови оферти зі змінами, які викладені в акцепті. Додаткові умови щодо ціни, платежів, якості і кількості товарів, місця і стро-ків поставки, обсягу відповідальності однієї зі сторін перед іншою або розгляду спорів є такими, які суттєво змінюють умови оферти.

Слід звернути увагу на те, що перебіг строку для акцепта, вста-новленого оферентом у телеграмі або листі, розпочинається з мо-менту подання телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або, якщо така дата не вказана, з дати, що зазначена на кон-верті. Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого зв'язку, розпочинається з моменту отримання оферти її адресатом.

Акцепт може бути скасований, якщо повідомлення про скасу-вання одержано оферентом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би набути чинності. Договір вважається укладеним у момент, коли акцепт оферти набирає чинності.

Отже, із вище викладеного матеріалу випливає, що порядок укладення договору як передбачену правовими нормами послідовність стадій встановлення цивільних прав і обов’язків, що виражена діями осіб різноманітних способах узгоджувати зміст договору. Способом називають дії певного виду через які досягається поставлена мета.

Тому способами укладення договору купівлі-продажу є нормативно визначені дії, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору. В літературі висловлено думку, що широке трактування порядку укладення договору засноване на його правовому визначенні, підтверджує недосконалість останнього.

Договір є правовою категорією, а тому, на нашу думку, встановлення порядку та наслідків його укладення може здійснюватися тільки шляхом нормативно – правового регулювання. Таким чином, широке юридичне трактування порядку укладення договору свідчить лише про значний обсяг відносин, що регулюється цим інститутом.

Потреба правового регулювання укладення, зміни і розірвання договору існувала вже давно, оскільки встановлення логічних і дієвих правил вступу в договірний зв'язок сприяє стабільності і прозорості цього процесу. Прийняттям ЦК в переддоговірному процесі було визначено алгоритм відносин його учасників за формулою обміну оферти на акцепт, що тягне укладення договору [33,С.45].

ВИСНОВКИ

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що договір купівлі – продажу має дуже важливе значення і є не лише юридичною підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов’язків. Треба сказати, що його призначення значно ширше. Він виконує важливу праворегулюючу, а також правозахисну функцію і це звичайно є визначальним моментом для характеристики призначення будь–якого договору, а в даному випадку договору купівлі–продажу.

Аналізуючи всі аспекти правового значення договору купівлі-продажу , можна зробити висновок, що договір купівлі-продажу посідає цільне місце в системі договір-них відносин, позаяк він є найпоширенішою