Фінансовими агентами можуть виступати банки, а також інші кредитні організації, які мають ліцензію на здійснення такого виду діяльності. Постачальник уступає банку свої грошові вимоги до покупця (дебіторську заборгованість). Банк виплачує певний відсоток від вартості вимоги зразу ж після уступки. Банк чекає повного погашення заборгованості покупця і виплачує залишок суми за мінусом комісії.
По-перше, постачальник переводить заборгованість покупця в “живі гроші”, по-друге, поповнює обігові кошти, по третє, зменшує ризики, пов’язані з затримкою платежів та, нарешті, збільшує товарообіг. Постачальник отримує можливість запропонувати покупцеві більш вигідніші умови. Операції факторингу полягають в тому, що факторинговий відділ банку купує боргові вимоги (рахунки–фактури) клієнта на умовах негайної оплати до визначеного відсотку від фактурованих поставок і виплати частини коштів, яка залишилася, за вирахуванням відсотку за кредит та комісійні платежі, в чітко визначені строки незалежно від надходження виручки від дебітора. Якщо боржник не сплачує в строк рахунки-фактури, то виплати замість нього здійснює факторинговий відділ банку.
Факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих та середніх підприємств, які традиційно відчувають фінансові труднощі із-за несвоєчасного погашення боргів дебіторами та обмеженості доступних для них джерел кредитування.
Факторингові операції не проводяться по борговим зобов’язанням фізичних осіб, філіалів та відділень підприємств. У цьому випадку банку важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт, а також додатковий ризик, який виникає при переуступці таких вимог, оплата, яких може бути не виконана в строк з причин невиконання постачальником своїх договірних зобов’язань. Крім цього, постачальник має виробляти товари чи надавати послуги високої якості, мати перспективи швидкого розширення виробництва та збільшення прибутку, (тільки в цьому випадку підприємству буде вигідно сплачувати високу вартість послуг факторингового відділу) та тимчасові причини недостатності грошових коштів – через несвоєчасне погашення дебіторами, а також недостатній рівень прибутку.
Факторинг є відносно новою ефективною системою покращення ліквідності та зменшення ризику при організації платежів.
Для захисту інтересів експортерів в умовах загострення конкуренції на світових ринках створено нові форми фінансування міжнародних торговельних операцій. До їх числа можна віднести форфейтинг. Форфейтинг – це купівля боргу, вираженого в оборотному документі, у кредитора на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов`язання про відмову - форфейтинг – від звертання регресивної вимоги до кредитора за неможливості одержання задоволення в боржника. Покупка оборотного зобов`язання здійснюється зі знижкою. Найбільшого розвитку форфейтинг набув у країнах, де державне кредитування експорту є недостатньо розвинутим.
Механізм форфейтингу використовується у двох основних видах угод:
- у фінансових угодах – з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;
- в експортних угодах – для сприяння надходженню коштів експортеру, що надав кредит імпортеру.
Таким чином, цей метод дозволяє експортерам уникнути валютного ризику, що може виникнути внаслідок курсових коливань на протязі періоду між укладенням зовнішньоторговельної угоди та фактичним платежем за нею.
Основними оборотними документами, що використовуються як форфейтингові інструменти, є векселі.
Суб`єктами форфейтингової операції є:
- експортер (продавець);
- імпортер (покупець);
- форфейтер (банк);
- гарант.
Метою форфейтингової угоди є:
- для покупця – придбання товару в кредит, крім ціни товару він сплачує відсотки за кредит;
- для продавця – одержання при врахуванні векселів суми, що дорівнює ціні товару;
- для банку – одержання доходу у виді дисконту при врахуванні партії векселів.
Сучасність характеризується наявністю передумов щодо розвитку ринку факторингових та форфейтингових послуг в Україні, але подальший розвиток потребує спеціальної законодавчої бази, яка б відповідала міжнародній практиці[13].
2. Аналіз діяльності АКІБ «Укрсиббанк» та суб’єкта господарської діяльності, який ним обслуговується
2.1.Організаційно-економічна характеристика об’єкту дослідження, економічні показники його діяльності
Акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк” є правонаступником комерційного інноваційного банку „Харківінкомбанк”, заснованого 04 травня 1990 року Зборами Засновників, зареєстрованого Держбанком СРСР 18 червня 1990 року і перереєстрованого у Національному Банку України 28 жовтня 1991 року.
Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 18.06.1992 було змінено найменування банку на АКІБ „УкрСиббанк”. Рішенням Загальних зборів акціонерів 25.08.1993 змінено організаційну форму банку на відкрите акціонерне товариство. Нова редакція Статуту погоджена Національним банку України 27 лютого 2008 року. Банк є юридичною особою у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до чинного законодавства України й має цей статус з дати його реєстрації в Державному реєстрі банків.
Банк створений для надання повного спектру внутрішніх та міжнародних банківських послуг, включаючи, без обмеження, банківські операції, які пов’язані із здійсненням комерційної, інвестиційної, депозитарної та будь-якої іншої діяльності, яка може бути дозволеною банкам чинним законодавством України.
3авданням та метою банку є одержання прибутку від використання власних та залучених коштів для забезпечення одержання прибутку Акціонерами і розвитку банківської справи.
Являючись одним із найпопулярніших банків в Україні, АКІБ „Укрсиббанк” може запропонувати своїм клієнтам широкий спектр послуг. Згідно банківської ліцензії НБУ № 75 від 24.12.2001 р. АКІБ «Укрсиббанк» має право здійснювати такі банківські операції, а саме:
1. Операції з валютними цінностями:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів – нерезидентів у грошовій одиниці України;
- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті.
- ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.
- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
-