По-друге, стосовно безпосередньо банківської системи, за останній період прибутковість активів АКІБ «Укрсиббанку» неухильно знижується. До цього призвели: 1) значне скорочення доходу від кредитних операцій через зменшення кількості кредитоспроможних підприємств-позичальників; 2) підвищення конкуренції у сфері вкладень наявних ресурсів; 3) суттєве зменшення маси кредитних ресурсів.

Але в цих умовах банк має здійснювати кредитування клієнтів-позичальників для отримання доходів і свого розвитку. І тут також закладаються підвалини для неповернення боргів та виникнення збитків. «Укрсиббанк» кредитує позичальників, які не є кредитоспроможними, показники фінансово-економічної діяльності, трапляється, не відповідають існуючим стандартам. При цьому кредитні експерти часто керуються "кредитною історією" позичальника, яка підтверджує факти отримання і повернення певних сум позичок раніше.

По-третє, на етапі оцінки кредитної заявки та техніко-економічного обгрунтування інвестиційного проекту до неї, банк в умовах підвищеної конкуренції вкладень наявних кредитних ресурсів не здійснюють детальну експертизу останнього для виявлення фактичної ефективності та реальності визначених у проекті строків окупності. Зовсім відсутні формалізовані оцінки ризику проектів і порівняльні характеристики декількох з них.

Крім того, на практиці досить часто виникають проблеми, пов'язані безпосередньо із реалізацією навіть дійсного інвестиційного проекту: невиконання зобов'язань контрагентами, виникнення непередбачених інвестиційних витрат, змін графіків поставок обладнання тощо. Це призводить до того, що банк іноді змушений надавати нові позички для того, щоб великі господарські об'єкти, у продукції яких зацікавлені споживачі, нарешті були введені у дію. Через це строки повернення позичок суттєво розтягуються у часі, а згодом переростають у суми неповернених позичок.

Не спрацьовує для запобігання поверненню і існуюча система страхування наданих позичок. Страхові компанії, створені іноді за участю самих комерційних банків як співзасновників, не мають достатніх важелів впливу як на рішення самих банків стосовно надання позичок, так і на позичальників. Вони не мають достатніх коштів для відшкодування банку сум боргу і обмежують свою діяльність збиранням страхового внеску. За таких умов навіть час їх існування є досить обмеженим.

Такий інструмент гарантії позичок, як застава, також не дає бажаного результату через відсутність чіткої системи правових дій у разі виникнення факту неповернення боргу, а також економічних складностей щодо реалізації застави для погашення позички.

Варто зауважити, що не дуже чітко та якісно працює моніторинг кредитного портфеля, який має на меті контроль за поточною діяльністю позичальника і встановлення вже на ранній стадії проблемних позик, які, можливо, не будуть своєчасно погашені. Крім вище розглянутих проблем, до таких самих негативних наслідків призводять деякі помилки допущені банком в процесі кредитування див. рис.3.1.

Рис.3.1. Основні причини виникнення проблемних позичок.

Розглянемо кожну з названих на рис.3.1. помилок виникнення проблемних позичок.

Самокредитування є однією з основних причин несвоєчасного повернення позичок в АКІБ «Укрсиббанк». Практика самокредитування може набувати різних форм. Найчастіше це невиправдане використання позичок інсайдерами.

Про невиправдане інсайдерами використання банківських послуг свідчить видача їм позичок на пільгових умовах, пільгова ставка за депозитами чи пільгові комісійні, які не пропонуються іншим клієнтам банку. Тому в процесі аналізу необхідно визначити, що положення та механізми роботи з позиками, які було надано інсайдерам, не відрізняються суттєво від положень та механізмів стосовно інших схожих позичок в портфелі банку. У разі потреб необхідно внести зміни в кредитні положення банку щодо включення механізму кредитування інсайдерів. Для зменшення випадків самокредитування або пільгового режиму банку необхідно здійснювати чіткий контроль за видачею позичок. Тому слід ретельно вивчати позички з пільговими ставками або строками погашення, які було видано інсайдерам та їх спорідненим особам; позички, що спрямовані на невиробничі або навіть спекулятивні цілі; позички з невиправданим ризиком.

Гонка за доходами - кредитні та інвестиційні портфелі є найбільш прибутковими статтями активів банківського балансу. Однак фактор прибутковості в діяльності банку ніколи не повинен переважати фактора надійності та розумного прийняття ризику.

Якщо таке трапляється, це приводить до збільшення обсягу позичок та інвестицій з неналежними ризиками, або незадовільними умовами та строками повернення. Причому така ситуація скоріше характерна для певних конкретних областей кредитної діяльності, а не для окремих позичок. Одним з факторів, що вказує на наявність вказаної ситуації, є незвичайно привабливі процентні ставки. Свідченням можливої гонки за доходом будуть або надзвичайно низькі процентні ставки за користування позичкою для залучення широкого кола підприємств, або надзвичайно високі ставки, які свідчать про вищий ступінь ризику. Якщо видача таких позичок з привабливими ставками невиправдана, то збитки від них будуть перевищувати очікувані прибутки. Ненадійні позички коштують набагато більше, ніж той дохід, що вони приносять.

Компроміс із кредитними принципами. З різних причин керівництво банку може видавати позички з неналежними ризиками, або незадовільними умовами та строками повернення з повним усвідомленням порушення принципів кредитування. Причин таких компромісів дуже багато, від невпевненості при роботі з особами з домінуючими рисами характеру або впливовими зв'язками, до дружби чи персональних конфліктів. У великих банках, таких як «Укрсиббанк» ключовим фактором може бути потенційна втрата «компенсаційних депозитних рахунків».

Компенсаційні рахунки - це такі депозитні рахунки, які банк може вимагати від позичальника як умову для надання позички. Відкриття позичальником таких рахунків у банку може