Тому вже сьогодні , в основному, фіксуються неповернення й затримки з автокредитування (один з найпопулярніших видів кредитування) в позичальників із середнім рівнем доходів: перш за все, працівників підприємств з "історично" високою зарплатою, які вже три місяці не отримують преміальні та інші види добавок до зарплати. На жаль, сьогодні склалася така ситуація, коли буквально кожен позичальник сумнівається у своїй платоспроможності. Субєкти господарської діяльності стурбовані, чи зможуть воно й надалі обслуговувати свої кредити.

Сьогодні на офіційному сайті майже кожного великого банку з'явився розділ, присвячений продажу заставного майна. На сторінках сайту виставлені нерухомість, автомобілі, обладнання. При цьому варіант закриття кредиту шляхом продажу застави, в умовах падіння цін на нерухомість і авто, також частенько не є оптимальним, оскільки виручки не вистачає для покриття всієї заборгованості по кредиту. У такій ситуації банки будуть вимушені різко нарощувати резерви під кредитні операції.Тим більше за нашими правилами реалізації застав, це дуже багато юридичних витрат. Збитків буде більше, ніж від розстрочки. Оскільки в Україні поки немає юридичної забезпеченості погашення боргів громадян.

Але підвищення процентної ставки за кредитами юридичних осіб – це також не вихід із ситуації, адже зрозуміло, що сьогодні існує ризик клієнта загнати в кут, коли він просто не зможе обслуговувати кредит. Ситуація може призвести до серйозних неприємностей на ринку кредитування неповернень та відмов обслуговувати кредити.

Тому, як можна швидше, необхідне створення дієвого механізму підтримки позичальників у рамках клієнт - банк – держава. Фахівці банку також вважають, що необхідно вносити відповідні зміни до нормативної бази НБУ, що стосуються нагляду, валютного регулювання, фінансового моніторингу, цінних паперів, охорони безпеки, будівництва, а також роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. І чим швидше вони будуть прийняті, тим краще. Стійкість системи залежить від контрзаходів, які мають на меті протистояти кризовим явищам. Якщо вони будуть адекватними, тоді банківська система вистоїть [28].

В ажіотажі чуються пропозиції про швидкі рішення, коли деякими технічними маніпуляціями, як одним перемиканням, можна вирішити усі банківські перекоси. Такі ідеї (наприклад, конвертувати валютні борги у гривневі по курсу 5,05; заборонити обіг валюти; перевести усі валютні депозити у гривневі тощо) - не мають нічого спільного з раціональними рішеннями. Але вони є й небезпечними, бо провокують дії, здатні знищити національну грошову систему.

Також обговорюється давно назріле питання про обмеження видачі банками валютних кредитів. Основна частка масових неповернень приходиться саме на валютні кредити. Хоча на це явище НБУ майже не реагував з кінця 2003 року.

Також банкіри просять внести до законопроекту пункт про продовження заборони дострокового вилучення депозитів. Цей пункт означає, що банки розуміють: довіра до них вкрай низька і найближчими місяцями не відновиться. Отже залишається тільки один шлях - заборонити населенню забирати гроші.

Але разом з цим лунає слушна ідея - впровадити систему обслуговування кредитів за рахунок депозитів. Якщо в людини в одному банку кредит, а в іншому депозит, необхідно створити умови для того, щоб кредит міг обслуговуватися за рахунок депозиту.

Один з виходів з ситуації - пропонували конвертувати валютні кредити в гривневих по компромісному курсу (кредиту, що вище діяв на момент здобуття, але нижче ринкового в даний момент). Проте банкіри дали зрозуміти, що не мають наміру брати на себе навіть частина збитків позичальників.

Мовляв, якщо держава хоче допомогти боржникам - хай компенсує їх втрати з бюджету. Поки політики і банкіри шукали компроміс, в грудні субєкти господарської діяльності почали масово відмовлятися платити по валютних кредитах.

На початку лютого поточного року Нацбанк нарешті дозволив комерційним банкам здійснювати "самостійно, на свій риск" реструктуризацію заборгованості населення по банківських кредитах (постанова №49 від 05.02.09 р.). Це дозволило банкірам запустити масштабні програми допомоги позичальникам, що виявилися не в змозі обслуговувати кредити. По суті, реструктуризація - це зміна первинних умов кредитування (терміну, графіка платежів і інших параметрів), внаслідок чого зменшується сума щомісячного платежу по кредиту, а значить, знижується кредитне навантаження на бюджет позичальника.

Згідно з новими правилами НБУ, в найближчі два роки (до початку 2011 р.) сам факт здійснення реструктуризації не приводитиме до погіршення якості (категорії) заборгованості, тому банкам не доведеться формувати додаткові резерви. Навпаки, якщо впродовж останніх шести місяців перед реструктуризацією позичальник сумлінно обслуговував свій борг, банк може підвищити його клас на один рівень. Що, знову ж таки, зменшить необхідність в резервуванні. Регулювальник рекомендував своїм підопічним проводити реструктуризацію кредитів виходячи з фінансових можливостей позичальників, тобто знижувати суму щомісячного платежу до прийнятного рівня. Крім того, Нацбанк закликає банкірів утриматися від застосування штрафних санкцій до позичальників, що виявилися не в змозі виплачувати кредит і вимушеним звернутися в банк за реструктуризацією. До кандидатів на реструктуризацію банки застосовують ряд жорстких вимог.

Вітчизняні банки реально застосовують декілька інструментів реструктуризації, які при необхідності можуть використовуватися в різних комбінаціях. Найпростіший і поширеніший спосіб зменшення кредитного навантаження - це зміна схеми погашення кредиту і відсотків із стандартною (диференціальною) на аннуїтетную. Треба відмітити, що переходити з однієї схеми на іншу позичальник може без особливих обмежень з боку банку. Правда, за один перехід необхідно заплатити приблизно 500 грн.

Другий варіант - це збільшення термінів кредитування. Банки обіцяють розтягнути кредит максимум на 10 років, якщо це іпотека, і на 2 роки, якщо автокредит. При