Два вищеописані інструменти застосовуються як пріоритетні. В першу чергу розглядаються варіанти, при яких клієнт продовжує оплачувати і суму кредиту, і відсотки (зміна схеми погашення, збільшення терміну кредиту). Якщо їх вживання не приводить до достатнього зменшення платежу по кредиту, клієнтові пропонується скористатися кредитними канікулами або можливістю зниження процентної ставки. Третій механізм реструктуризації - це кредитні канікули, тобто період, протягом якого позичальник звільняється від погашення тіла кредиту, але при цьому повинен сплачувати відсотки за користування позикою. Ефект такого заходу залежить від вибраного графіка погашення і фактичного терміну користування кредитом на момент канікул. Річ у тому, що в перші роки після здобуття кредиту в структурі щомісячного платежу на відсотки доводиться 80-90% його сум (якщо вибраний аннуїтетний графік погашення) і біля 70% - при стандартній схемі.

Протягом терміну кредитування ця пропорція міняється. Таким чином, якщо позичальник недавно узяв кредит з аннуїтетной схемою погашення, то кредитні канікули не допоможуть значно зменшити величину щомісячного платежу. Банки пропонують кредитні канікули до 6 місяців для автокредиту і до 18 місяців для іпотеки. У будь-якому випадку використання позичальником відстрочення збільшує заробіток банку.

В той же час треба відзначити, що після закінчення канікул навантаження на позичальника буде ще більше, ніж до них. Адже заборгованість необхідно буде гасити швидше (сумарний термін кредитування не подовжується на період канікул, а цей час включається в строк кредитування). Найпростіше скористатися подібною пропозицією тим позичальникам, які гасили кредит з випередженням графіка і створили певний запас міцності.

Примітно, що банки практично не пропонують можливості конвертації доларових кредитів в гривневих по компромісному (пільговому) курсу [28].

В той же час останнім часом деякі банки, почали активно пропонувати позичальникам ще один відносно новий спосіб вирішення кредитних проблем, як мовиться, "раз і назавжди". Це добровільний продаж застави за вигідною ціною. При цьому банк готовий прокредитувати під покупку предмету застави нового (платоспроможного) позичальника. Банкіри визнають, що такий варіант найбільш личить для тих позичальників, які вже практично погасили кредит.

У такому разі виручка від продажу застави навіть за цінами, що знизилися, буде сповна вистачає для покриття залишку заборгованості. Більш того, в подібних випадках банки незрідка умисне не йдуть на реструктуризацію, підштовхуючи позичальника позбавитися від майна.

По-перше, банкіри просять НБУ пом'якшити вимоги нагляду і не понижувати в класі кредити, які будуть реструктуризовані з використанням нових механізмів. Це ключовий пункт, тому що будь-яке погіршення в обслуговуванні кредиту означає погіршення якості. Це має призвести до зниження кредиту в класі надійності, а після цього - до внесення додаткової застави та зменшення прибутку банку на частину або на всю суму кредиту.

Якщо НБУ не піде назустріч у цьому пункті, то акціонери банків не зможуть знайти грошей для поповнення капіталу установ. А значить, банки потраплять під дію жорстких заходів, у загальних рисах, банк з недостатнім капіталом повинен бути проданий, об'єднаний з іншим або ліквідований.

Таким чином, банкіри просять НБУ порушити норми нагляду заради спільного виживання. Якщо це вдасться, то ризики стійкості банківської системи різко зростуть: частина капіталу буде існувати лише в уяві [29].

Майже у 2/3 банків виходом буде внутрішня реструктуризація: залучення інвестицій для витіснення і списання неліквідних активів. Для влагодження конфліктів з боржниками доцільно йти на пролонгацію, при пролонгації кредитів ефективним інструментом можуть стати державні гарантії уряду, і перегляд угод особливо там, де відсотки були завищеними. Банкам потрібні нові кредитні портфелі, які містили б проекти фінансування перспективного бізнесу. Тут можуть бути використані власні прибутки, емісія акцій, продаж прав новим власникам, злиття і поглинання тощо.

У кожній установі потрібна внутрішня реорганізація і санація. НБУ тут має застосувати увесь свій регуляторський хист: зобов'язати банки до таких дій і допомогти їм у цій справі. Зараз час випробувань, і як модернізуються банки, такою буде й економіка.

Висновки

В даній дипломній роботі було проаналізовано удосконалення системи кредитного обслуговування юридичних осіб АКІБ «Укрсиббанку», його фінансовий стан та діяльність за 2005-2007 роки.

На основі проведенної даної дипломної роботи в загальному можна зробити наступні висновки:

1. У різних законах України маємо різні підходи до тлумачення суті однієї й тієї ж економічної категорії — кредиту, на якому, зрештою, бу-дуються всі кредитні відносини в країні. А це, безумовно, справляє негативний вплив на організацію банківського кредитування загалом.

2. Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності і ринкової стійкості комерційних банків. Визначено, що кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності, визначає конкретні прийоми, способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

3. Комерційні банки, виходячи з пріорітетів грошово - кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунка, порядок видачі і погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості. Визначено та надано тлумачення методам кредитування, які