Вибіркове стимулювання припускає розміщення товару поза місцями загального викладення товару на вигідній позиції (на початку ряду або стелажа). Товар може бути також зосереджений у якомусь іншому місці торговельного залу. Важливо є тісне співпрацювати з громадськістю, тобто формувати коло заінтересованих потенційних споживачів, поширюючи позитивну інформацію про себе та виправляючи через засоби масової інформації думку про ті події, які не є виграшними для них або їх товару. Для досягнення цієї мети застосовують такі складові комплексу маркетингових комунікацій, як паблік рілейшнз та пропаганда [1, с. 448]. На жаль, сьогодні велике коло провідних фахівців з маркетингу та керівників підприємств не відрізняють паблік рілейшнз від пропаганди. Найбільш поширеним є визначення паблік рілейшнз Інститутом соціальних відносин Великобританії (1948 р.): "Паблік рілейшнз - це плановані тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримання доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією та її громадськістю, де під громадськістю організації розуміють працівників, партнерів і споживачів, як місцевих, так і закордонних".

Досягнення цілей організації вимагає від її керівника знань і розуміння поглядів та цінностей людей, з якими його організація працює. Самі ж цілі визначаються зовнішніми чинниками, фахівець з паблік рілейшнз виступає у ролі радника керівника та посередника, допомагає йому перетворити особисті цілі і завдання в розумну, прийнятну для громадськості політику .

Пропаганда походить від латинського слова "propaganda" - те, що підлягає поширенню, тобто це поширення політичних, філософських, наукових, художніх та інших ідей у суспільстві або в більш вузькому значенні - поширення політичних або ідеологічних ідей у суспільстві з метою формування у широких мас населення певних поглядів. Близьким до пропаганди є поняття "агітація", тобто активна діяльність з поширення політичних ідей засобами масової інформації, усними виступами з метою впливу на широкі маси громадськості.

Аналіз визначень пропаганди свідчить, що здебільшого вона застосовується у політиці і визначається як поширення та роз'яснення у суспільстві будь-яких ідей, знань, учень, поглядів. Ґрунтується на безоплатному примусовому впливі на маси та фанатизмі суспільства.

У маркетингу пропаганда має дещо інше значення. Вона не посідає високого місця у рейтингу засобів маркетингових комунікацій щодо охоплення аудиторії і передбачає добровільне, безоплатне інформування суспільства індивідуумом через коло його власних знайомих. Мова йде про те, що, з одного боку, споживач, який купив товар, обов'язково поділиться новиною зі своїми знайомими та родичами. У ньому "зіграє" така психологічна риса, як хвастовитість (що властива кожному з нас) та доброзичливість споживача до близьких: "Якщо мені добре, треба щоб і вам було добре". Якщо виявиться, що куплений товар не подобається, то споживач повідомить про це з метою порадити близьким не купувати такий товар.

З іншого боку, працівник підприємства, який добре знає технологію виготовлення продукту чи особливі властивості товару власного підприємства, без корисних мотивів запропонує своїм близьким скористатися (або не скористатися) таким товаром. На відміну від планових заходів комунікаційної політики, у тому числі і паблік рілейшнз, почуття патріотизму, що виховується на підприємствах, нормальна людина не бажатиме зла своїм знайомим і близьким.

Історія директ-маркетингу (прямий маркетинг) нараховує вже добру сотню років. У давні часи існували галузі, які не мали ні стаціонарних торгових місць, ні служб збуту з роз'їзними агентами. Представники цих галузей і заклали основи такого засобу збуту, який сьогодні цілком сформувався й одержав назву директ-маркетингу. Традиційним інструментом у такому засобі збуту вже тоді було поштове відправлення у вигляді рекламного листа. Так само використовувалися публікації рекламного оголошення з купонами або бланком замовлення. Такі поштові відправлення спочатку були звернені не до окремих споживачів, а до всієї цільової групи.

Пізніше виникли інші інструменти встановлення зв'язку між підприємством і споживачами, мета яких - викликати реакцію окремих членів цільової групи на визначену комерційну пропозицію. Так, наприклад, виник телефонний маркетинг.

Сам по собі директ-маркетинг, як і поштові відправлення, здійснювані в його рамках, не можуть замінити засоби класичної реклами по ступеню впливу на споживача. У останньої набагато більше можливостей з формування іміджу продукції і підприємства не тільки через текстове звернення, але і через використання образотворчих та звукових засобів.

Метою директ-маркетингу є, насамперед, зондування ринку і виявлення потенційних споживачів у кількісному і якісному вираженні, з якими треба буде ще працювати в подальшому. Важливою особливістю стратегії директ-маркетингу є прагнення викликати у споживача бажання вступити в діалог із відправником послання, відгукнутися на звернення і встановити з ним особисті стосунки. А загальні риси прямої поштової реклами, з якою його нерідко плутають, зводяться тільки до використання "адресних списків" для розсилання.

Директ-маркетинг - це будь-який захід, спрямований на одержання відгуку від споживача: у вигляді прямого замовлення на продукцію, запиту на подальшу інформацію, звернення за продукцією безпосередньо до постачальника.

Основою директ-маркетингу є створення списку споживачів для персональної роботи і встановлення особистих відносин з кожним із них. Ця особливість зробила його ще більш ефективним способом поширення реклами. Фахівці визначають директ-маркетинг як будь-який захід, спрямований на одержання відгуку споживача: чи це пряме замовлення на товар або послугу, чи це запит на подальшу інформацію, чи це звернення за товаром (послугою) в офіс (на підприємство). Ад-ресне звернення може надходити до адресата через пошту, телеграф, телефон, мережу Інтернет ( discussions list, Е-mаі1 тощо). Директ-маркетинг усунув розмежування двох завдань: збуту товару і поширення інформації про нього. На жаль,