Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства — забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. Саме співвідношення між власними і позиковими коштами визначає наперед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані.

Коефіцієнт автономії (незалежності) К 13 характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансових коштів. Що більше значення цоьго показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів.У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50%, тобто К3>0,5.

Коефіцієнт фінансової залежності (К 12), обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо К 12=1, підприємство не має позик.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (К 4) показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (К 5). Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Фінансова стійкість підприємства тісно пов’язана з перспективою його платоспроможності. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства його статутної діяльності.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, недопустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями. Прогноз платоспроможності проводиться на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів. Для цього використовуються відносні показники ліквідності, які характеризують здатність підприємства швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів ( грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника — 0,2. Абсолютна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства на дату складання балансу.

Коефіцієнт проміжної (розрахункової) ліквідності аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси).

Коефіцієнт загальної поточної ліквідності (покриття) – найбільш узагальнюючий показник платоспроможності, який розраховується як відношення всієї суми оборотних засобів до суми короткострокових зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його — позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Дебіторська і кредиторська заборгованості підприємства виникають внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями. Виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості обумовлено не співпаданням моменту відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг з моментом їх оплати.

Дебіторська заборгованість - це відтягнення з господарської діяльності обігових коштів - причина фінансових труднощів підприємства. Швидкість перетворення дебіторської заборгованості в наявні гроші характеризується показником обертання дебіторської заборгованості (в днях).

Кредиторська заборгованість – це результат важкого фінансового становища підприємства через брак коштів, затримку платежів різними організаціями і особами.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності. Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності.

Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності — це сума прибутку або доходів. Відносний показник — рівень рентабельності.

Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних з виробництвом продукції ( товарів, послуг ), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості.

Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємопов'язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу виробничих активів.

Коефіцієнт ефективності (рентабельності) використання власного капіталу (ROE) – це показник, який є найбільш важливим у зарубіжній фінансовій практиці. Він дає уяву про загальний прибуток безпсередніх власників чи акціонерів. Якщо показник високий, то й бізнес, зрозуміло, розвиватиметься успішно – наслідком буде висока ринкова вартість акцій компанії, що надасть їй можливість відносно легко залучати нові фонди для свого розвитку, що далі сприятиме збільшення обороту та прибутків.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності - фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів:

·

·

·