До об’єктивних причин поширення та використання давальницьких схем переробки сировини на пострадянському економічному просторі можна віднести [22]:

1) дефіцит власних сировинних ресурсів за наявності потужного комплексу переробних підприємств;

2) відсутність у переробних підприємств оборотних коштів, достатніх для придбання необхідної кількості сировини;

3) соціальний тиск з боку незайнятого у виробництві персоналу переробних підприємств;

4) реальна загроза зупинки виробництва в окремих галузях промисловості та знищення цих галузей.

Сьогодні виробництво готової продукції із давальницької сировини набуло значного поширення у світовій економічній практиці і визнано Світовою організацією торгівлі однією з форм міжнародного поділу праці.

Операції з іноземною давальницькою сировиною (окремі питання їх реалізації) регулюються різними нормативними актами. Основним є Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95 р. № /95-ВР.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька сировина, з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні. Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику.

На думку О.П. Гребельника, давальницькі операції є однією з форм зовнішньоторговельних угод при здійсненні зустрічної торгівлі та являють собою “…перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів операцій з перероблення цієї сировини), ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні), або вивезеної за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату”. Цей вид операцій автор відносить до операцій у рамках промислового співробітництва, яке включає співробітництво на комерційній основі, виробничу кооперацію та власне операції з давальницькою сировиною [10; с. 210–218].

Операції з давальницькою сировиною розглядають також як вид зустрічної торгівлі, “… який передбачає поставку однією стороною сировини, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для їх подальшої переробки та/або складання у країні торгового партнера і зворотну поставку готових виробів у країну первісного експорту” [14; с. 273].

На думку Г.М. Дроздової, операції з давальницькою сировиною можна віднести до компенсаційних угод на основі угод про промислове співробітництво. Однак, слід зазначити, що операції з переробки давальницької сировини не є суто компенсаційними. Безумовно, вони володіють ознаками зустрічної торгівлі, бо збалансовані, безвалютні й наперед оцінені, але сутність цих операцій зводиться до того, що країна, яка володіє ресурсами, але не володіє достатніми виробничими потужностями для їх переробки, відправляє частину цієї сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це частиною виробленої продукції. Сировина, що передається на переробку, а потім повертається у вигляді готового продукту, називається давальницькою сировиною [11, с. 198].

Отже, під операціями з давальницькою сировиною слід розуміти порядок організації виробництва з переробки давальницької сировини, умови та форми розрахунків за переробку, способи реалізації готової продукції, виготовленої з давальницької сировини [1].

Операція з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах має відповідати певним умовам, причому такі умови повинні виконуватися одночасно:

· сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному етапі має бути основним матеріалом;

· вартість сировини має становити не менше 20 % загальної вартості готової продукції. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість усієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати на доставлення цієї сировини до виконавця;

· обов'язково має бути здійснено попередню поставку виконавцю давальницької сировини.

Яким буде термін переробки товарів, залежить від тривалості технологічно-виробничого процесу та розпорядження продукцією переробки, але, як правило, він не може бути більшим за 90 днів.

У світовій діловій практиці операції з переробки давальницької сировини дістали назву "толінг". Поняття "толінг" у системі державного регулювання – це сукупність економічно-правових відносин, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (замовником і виконавцем) та державою в процесі переробки ввезеної сировини та подальшого вивезення виготовленої з неї готової продукції із застосуванням пільгового режиму оподаткування, з правом власності на них іноземного замовника. Однак поняття "операції з давальницькою сировиною" і "толінг" не є тотожними, оскільки поряд з операціями з переробки давальницької сировини в межах толінгових операцій існують ще й інші, а саме [23]:

- обробка товарів (монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари), ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

- використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони