Запропонована методика маржинального аналізу операцій з давальницькою сировиною [28] дозволяє визначити критичний обсяг послуг по переробці давальницької сировини, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості та спрогнозувати обсяг переробки давальницької сировини для отримання заданої величини прибутку. Графічний метод цього аналізу подано на рис.1.5.

Рис. 1.5. Графік залежності фінансових результатів підприємства від обсягу переробки давальницької сировини [28].

Для визначення більш ефективних напрямків використання регіональних ресурсів запропоновано аналітичну залежність ресурсоємкості переробки давальницької сировини (kp) від часткових показників:

, (1.5)

де Сп – собівартість виробленої продукції;

Вв, Вдс, Вм – відповідно вартість власної, давальницької та разом взятої сировини, використаної у виробництві продукції;

Ве, Вп, Вдм – відповідно витрати на технологічні потреби електроенергії, палива, та допоміжних матеріалів;

Взп, А, Ві – відповідно витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та інші витрати;

kpe, kрп, kpдм, kpзп, kpа, kpі – відповідно електроємкість, паливоємкість, ресурсоємкість з допоміжних матеріалів, трудоємкість, фондоємкість та ресурсоємкість по іншим витратам переробки сировини та матеріалів.

Найвища загальна ресурсоємкість переробки давальницької сировини на підприємствах чорної металургії, а найнижча – на підприємствах легкої промисловості.

Послідовне і логічне використання системи показників анкетного обстеження для оцінки чинників, що впливають на розширення масштабів переробки предметів праці на давальницьких умовах, дозволяє встановити, що найважливіші стримуючі причини цього процесу є такі: відсутність надійної нормативно-правової бази, нестійка економічна і політична стабільність у країні, підвищення витрат виробництва, небезпека деградації власного бізнесу і втрати контролю над фірмою.

Дослідження причини зростання витрат виробництва при роботі на давальницькій сировині дозволяє встановити головні з них – підвищення ресурсоємкості переробки сировини і матеріалів за рахунок зростання цін на паливно-енергетичні ресурси, а також підвищення вимог до якості переробки давальницької сировини і готової продукції, що вимагає додаткових витрат.

Рівень використання давальницької сировини в галузевому розрізі визначають за допомогою коефіцієнта завантаження виробництва давальницькою сировиною, який характеризує вартість переробленої давальницької сировини на 1 грн. реалізованої продукції (послуг).

Тільки окремі підприємства роботу на давальницькій сировині зв'язують з постійною або як комбінованою формою господарювання. Більшість же підприємств вважають це тимчасовою формою господарювання на період стабілізації економіки і розв'язання проблеми поповнення власних обігових коштів.

Методика аналізу фінансово-господарської активності підприємств, яка базується на комплексному багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як господарська діяльність, вона здійснюється на основі даних публічної звітності підприємства. У методиці використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, що застосовуються в ринковій економіці, аналітичні коефіцієнти та інтегрований показник ділової активності (Да), який визначається за формулою:

, (1.6)

де - відносний і-тий показник фінансово-господарської діяльності підприємства; n – кількість показників; m – вагомість і-того показника.

Цей показник є порівняльним. Він дозволяє оцінювати та порівнювати ділову активність на базі звітної інформації одного підприємства, або еталонних коефіцієнтів одного чи декількох підприємств, а також дає можливість здійснити рангову оцінку та реальні досягнення усіх конкурентів, які мають відношення до використання предметів праці на давальницьких умовах.

Отже, використання давальницьких операцій в теперішніх кризових умовах є вкрай виправданим заходом і набуло широкого застосування та поширення. За різними оцінками від 70 до 90 % підприємств працюють за давальницькими контрактами.

По мірі поширення застосування давальницьких операцій, склалася ситуація, за якої українські виробники працюють в основному на експорт, тоді як наші магазини переповнені імпортними товарами сумнівної якості та незрозумілого походження. Фактично українська легка промисловість стала дешевою робочою силу для європейських будинків модного одягу, надаючи їм низькорентабельні послуги та будучи залежною як від підприємств – замовників, так і від індустріальних країн у цілому.

Тому на підприємствах легкої промисловості має бути розроблена чітка стратегія подальшого функціонування та розвитку галузі, орієнтована на витіснення із спектру основної діяльності роботу за давальницькими контрактами та поступового підвищення конкурентних позицій на внутрішньому ринку.

Адже основна частина підприємств легкої промисловості володіє достатнім виробничим потенціалом, здатним виробляти складні технологічні вироби високого рівня якості і може скласти гідну конкуренцію іноземним товарам [7].

Цьому сприяє також тенденція переміщення давальницьких замовлень у Східні країни із більш дешевшою робочою силою та подорожчання імпортних товарів, що відкриває вітчизняним підприємствам шлях на внутрішній ринок.

Український уряд, зі своєї сторони, має підтримувати вітчизняного товаровиробника, зокрема, доцільно впровадити політику галузевого протекціонізму, вдосконалити митне законодавство, створити цивілізовані ринки по реалізації продукції, а саме головне створити умови для чесної конкурентної боротьби. 

Тоді українці будуть одягатися у вітчизняний одяг, підприємства матимуть ринок збуту, а держава додаткові надходження до скарбниці та нові робочі місця.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ СИРОВИНОЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «ВТШП «ГАЛИЧИНА»

2.1. Аналіз структури операцій з давальницькою сировиною в Івано-Франківській області

Розвиток ринкових відносин в нашій країні передбачає реформування системи управління економікою на основі посилення економічної самостійності регіонів. Економічний аналіз стає ведучим методичним напрямом в наукових дослідженнях регіональних проблем.

Міжгалузевий регіональний аналіз є напрям економічного дослідження, суть якого полягає в комплексному вивченні та порівнянні виробничо-господарської діяльності як підприємств однієї галузі, так і між підприємствами, згрупованими по галузевим ознакам в масштабі регіону.

Задачі порівняльного міжгалузевого регіонального аналізу переробки предметів праці на давальницьких умовах зводяться, по-перше, до глобальної оцінки використання давальницької сировини в масштабах регіону;