цього типу, ВАТ «Галичина» зобов’язане доставити товар в обумовлений у контракті пункт із відповідним обслуговуванням до пункту призначення, отримати експортну ліцензію та передати її з товаром перевізнику. При цьому іноземна фірма сама укладає договір із перевізником про транспортування товару за свій рахунок до потрібного пункту. Підприємство «Галичина» звільняється від обов’язків нести всі ризики в момент передачі товару перевізнику та гарантує якість готових виробів згідно з умовами контракту.
Умови контракту купівлі-продажу включають погоджені сторонами і зафіксовані в документі статті, що відбивають взаємні права й обов'язки контрагентів. Сторони контракту самостійно вибирають ті чи інші формулювання статей контракту, керуючись ситуацією на ринку, торговельними порядками і потребами сторін. Крім того, деякі умови контракту можуть визначатися міжнародними й іншими угодами або загальними умовами торгівлі, на які в контракті в цьому випадку робляться посилання.
Умови контракту прийнято поділяти на обов'язкові і додаткові. Обов'язковими умовами вважаються такі статті контракту, при невиконанні яких одним з партнерів інша сторона може відмовитися від прийняття товару, розірвати угоду і стягнути понесені збитки. При порушенні додаткових умов інша сторона не має права відмовитися від прийняття товару і розірвати угоду, а може тільки вимагати виконання зобов'язання і стягнення збитків. Поняття обов'язкових і додаткових умов залежить від конкретної угоди. Звичайно до істотних умов відносять предмет, якість, ціну і ряд інших умов контракту.
Структура і зміст контракту носять багато в чому індивідуальний характер і визначаються як специфікою предмета угоди, так і ступенем близькості контрагентів. У цілому зовнішньоекономічні контракти звичайно містять наступні основні статті, розташовані у визначеній послідовності:
-
преамбула і визначення сторін;
-
предмет договору;
-
ціна і загальна сума контракту;
-
якість;
-
терміни постачання;
-
умови платежу;
-
упакування і маркірування товарів;
-
гарантії;
-
штрафні санкції і відшкодування збитків;
-
страхування;
-
форс-мажорні обставини (обставини нездоланної сили);
-
арбітражне застереження;
Після того як перераховані всі умови контракту, указуються дата і місце здійснення угоди , записуються юридичні адреси сторін і імена їхніх представників, а при необхідності і банківські рахунки й адреси обслуговуючих банків. Контракт скріплюється підписами уповноважених представників і печатками. Крім того, кожна сторінка контракту, якщо текст контракту написаний на декількох аркушах, повинна бути підписана представниками сторін у посвідчення того, що сторони згодні з умовами, записаними на цій сторінці, а також для того, щоб виключити можливі зловживання.
Контракт вважається виконаним, коли сторони належним чином виконали всі умови, записані в контракті.
Отже, підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок про важливість зовнішньоторговельного контракту. Це єдиний документ, за допомогою якого сторони контракту регулюють свої відносини і регламентують спільні права й обов'язки при виконанні зовнішньоторговельних операцій. І, слід зазначити, що від грамотного і продуманого складання зовнішньоторговельного контракту залежить успіх підприємця на зовнішньому ринку.
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ СИРОВИНОЮ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ
3.1. Нормативно-правове регулювання здійснення операцій з давальницькою сировиною
Законодавча база України, що регулює зовнішньоторговельні відносини, постійно трансформується та вдосконалюється. Прикладом цього є регулювання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Декретом Кабінету Міністрів України від 17.05.93 р. N 52-93 "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (далі - Декрет) було здійснено спробу врегулювання зазначених операцій за єдиною схемою. Зміни законодавчої бази, вдосконалення державної системи оподаткування товарів, що ввозяться (вивозяться) в/з Україну, потреби національних підприємств переробної та легкої промисловості, накопичений досвід використання норм Декрету сприяли прийняттю Закону України від 15.09.95 р. N 327/95-ВР "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах". Норми цього Закону регулювали ввезення давальницької сировини іноземного замовника в Україну, визначали можливість закупівлі нерезидентом давальницької сировини з наступною її переробкою у готову продукцію в Україні, дозволяли вивезення українським замовником давальницької сировини за межі України та реглааментувал порядок ввезення виробленої із неї готової продукції. Особливість зазначеного Закону відзначалась не тільки окресленням схем здійснення таких специфічних торговельних операцій, а й формами розрахунку за надання послуг з переробки давальницької сировини, які передбачали оплату коштами, сировиною, готовою продукцією або, залежно від умов зовнішньоекономічного контракту, комбіновану оплату шляхом використання трьох зазначених форм одночасно.
На сьогодні регулювання такої специфічної операції здійснюється Законом України від 04.10.2001 р. N 2761-III "Про внесення змін до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у (далі - Закон N 2761-III), який набрав чинності з 01.01.2002 р.
Аналіз законодавчого регулювання здійснення операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах дає підстави стверджувати про посилення державного регулювання, що знайшло своє відображення в нормах законодавчих актів. У результаті аналізу визначено основні етапи державного регулювання давальницьких операцій [15]:
1) 1991-1993 рр. – відсутність будь-якого регуляторного впливу на давальницькі операції з боку держави;
2) 1993-1995 рр. – прийняття Декрету Кабінету Міністрів України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"
№ 52-93, яким на законодавчому рівні виокремлено операції з давальницькою сировиною з-поміж інших видів операцій, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність";
3) 1995-2001 рр. – прийняття Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" № 327/95, який регулював ввезення давальницької сировини, визначив схему розрахунків за переробку давальницької сировини;
4) 2001-2007 рр. – внесення змін до Закону "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" № 327/95 в редакції Закону № 2761-ІІІ, який встановив більш жорсткі умови здійснення операцій з давальницькою сировиною. Цей Закон, залишаючи незмінними межі окремих схем операцій з переробки давальницької сировини, вніс суттєві зміни в поняття основних термінів та конкретизував процедури переробки, що наклало додаткові обов'язки на українських учасників зовнішньоекономічної операції.