згадані розбіжності, всі концепції об'єднує одна спільна мета — оптимізація діяльності компанії по відношенню до інших в одному і тому ж конкурентному середовищі. Однак, цього досягти стає усе важче й важче з огляду на те, що рівень конкуренції у різних конкурентних середовищах продовжує зростати.
Зростає також усвідомлення того, що у високо динамічних конкурентних середовищах традиційний підхід до розробки стратегії часто не дає бажаних результатів, і компанії повинні орієнтуватись на більш динамічні концепції, так як основні умови змінюються раніше, ніж сформульовані стратегії досягають цілковитого втілення. Але залишається незрозумілим, як досягти динамічного підходу до розробки стратегії.
Існує декілька поглядів на поняття стратегії. Типові визначення подано нижче.
Стратегія — це вміння керувати або планувати.
Стратегія — це першочерговий засіб досягнення основної мети. Власне кажучи, основна мета — це будь-яка мета, яка наразі є пріоритетною. Без наявності такої мети видається безглуздим говорити про стратегію. Розглядаючи стратегію в такому аспекті, її можна визначити як невід'ємну частину співвідношення "мета — засіб".
Стратегія — це визначення напрямку та масштабів діяльності організації в довгостроковій перспективі. Вона ідеально визначає ресурси, які відповідають умовам середовища, що змінюється, особливо, ринкові, клієнтам, споживачам з метою задоволення очікувань результатів діяльності організації. Причину існування різних визначень можна пояснити грецьким походженням терміну стратегія: "strategia" — мистецтво ведення війни. В бізнес-середовищі цей термін має декілька значень.
Отже, визначення, які відрізняються цілісним підходом до поняття стратегії, краще передають її значення, ніж ті, що характеризують певні її сторони. В цьому розрізі час виникнення визначення не має ніякого значення. Прикладом цілісного визначення є варіант, запропонований Chandler в 1962 році. Воно визначає стратегію як "визначення основних цілей та задач організації, а також напрямку діяльності та розміщення ресурсів найкращим чином для досягнення поставлених задач".
Дослідження в сфері розробки стратегії пройшли довгий шлях починаючи з ранніх робіт у 1960-х. Проте багато з ранніх концепцій є ефективними й досі, або знайшли своє відображення в сучасних дослідженнях. Якщо ранні дослідження в сфері розробки стратегії та впровадженні було спрямовано на визначення джерел успішної діяльності, пізніше в центр уваги потрапило вивчення процесу управління стратегією, а також пошуки джерел конкурентних переваг. Із зростанням ступеня динамічності конкурентних середовищ, дослідники усвідомили необхідність динамічного підходу до розробки стратегії. Такий підхід передбачає, що успіх організації не можна пояснити застосуванням конкретних методик.
Успішна діяльність в змінному середовищі — це властивість, яку необхідно постійно удосконалювати у відповідності до змін в конкурентному середовищі та цінностях і можливостях організації. В умовах, які швидко змінюються, неможливе застосування окремих "чистих" стратегій або використовувати результатами процесу стратегічного аналізу. Успішні стратегії виробляються та реалізуються в процесі творчості та новаторства, із застосуванням усіх вмінь , досвіду та таланту, які є в організації. Успішні стратегії керуються усвідомленням мети та обов'язку, які не можна насадити або передати словами, але які походять з організації та стали баченням, очевидним як всередині, так і за межами організації.
Отже, успішні стратегії провадяться швидше можливостями майбутнього, ніж обмеженнями минулого. Цього неможливо досягти послідовним індуктивно-дедуктивним підходом до розробки та впровадження стратегії. Такий підхід зазвичай приводить до загальновідомих рішень, які не завжди відрізняють організацію від її конкурентів. Необхідним є процес передбачення, який приводить до творчих рішень. Цей процес вимагає тісної співпраці усіх членів організації та відкритої й гнучкої структури спілкування.
Нас, перш за все цікавитиме, становлення та розвиток системи стратегічного менеджменту в органах влади, зокрема в Державному комітеті статистики України.
Актуальність магістерської роботи полягає в тому, що суспільно-політичні трансформації, що відбуваються в Україні, супроводжуються змінами державно-управлінських відносин, які обумовлюють впровадження нових якісних систем ефективного управління організацією. Діяльність та організація діяльності органів влади вимагає постійного вдосконалення, запровадження нових технологій сучасного стратегічного менеджменту.
Мета і завдання магістерської роботи. Мета дослідження полягає у подальшому розвитку теоретичних та методологічних основ стратегічного менеджменту владних установ, а також в аналізі використання стратегічного управління Державним комітетом статистики України та пошуку шляхів вдосконалення даною системою управління
Відповідно до вказаної мети були поставлені такі завдання:
узагальнити існуючі в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі теоретико-методологічні підходи до визначення поняття та сутності стратегічного менеджменту;
охарактеризувати механізми стратегічного управління органами влади (на прикладі Держкомстату України на сучасному етапі в умовах суспільної трансформації: організаційні аспекти, нормативно-правову базу, методи;
проаналізувати досвід розвинених країн світу у системі стратегічного менеджменту з метою ефективного використання Держкомстатом України;
розкрити шляхи підвищення ефективності механізмів стратегічного менеджменту в органах влади та новітні підходи щодо організації системи управління.
Об’єкт дослідження – стратегічний менеджмент діяльності органів виконавчої влади (на прикладі Державного комітету статистики України)..
Предмет дослідження - теоретичні та методологічні засади стратегічного менеджменту органів влади.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались сучасні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання суспільних явищ і процесів, зокрема системний, історичний, логічний, структурно-функціональний та інші методи наукового пізнання державного управління. Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (83 джерела) та додатку.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані теоретичні положення, методичні підходи до визначення сутності стратегічного планування, розроблені рекомендації щодо впровадження стратегічного менеджменту в органах влади можуть бути використані в діяльності органів виконавчої влади для ефективного та якісного управління організацією.
Теоретичною, методологічною та практичною основою роботи послужили укази Президента України, закони та декрети Кабінету Міністрів України, статистично - звітна документація Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативні акти України, періодичні