і розробляються заходи по оптимізації рішення. Одночасно оптимізувати рішення у відношенні всіх цілей зазвичай не вдається внаслідок їх суперечливого характеру. Тому при виборі оптимального рішення стосовно головної мети враховуються обмеження по відношенню до інших цілей.
Ситуація, яка виникає при виборі рішення, складається з наступних елементів [62,с.123]:
Стратегії чи плану;
Стану об’єктивних умов;
Результату, який виникне внаслідок прийнятої стратегії при даному стані об’єктивних умов;
Прогнозу, що оцінює ймовірності кожного з можливих станів об’єктивних умов;
Критерію вибору рішення, від якого залежать шляхи використання інформації для вибору того варіанту плану, який передбачається здійснити.
Виробничі підрозділи підприємства діють і розвиваються у відповідності із визначеними цілями, тобто спонукальними мотивами виробництва, що обумовлюють характер і системну впорядкованість діяльності кожного з них. Реалізація вказаної мети потребує чіткого визначення колективами підрозділів конкретних задач, а також відповідних ресурсів, заходів для їх виконання.
Цілі і завдання – це ті кінцеві рубежі, на досягнення яких спрямована діяльність організації. Кожний підрозділ має свої завдання. Вони повинні сприяти досягненню цілей організації. Практично цілі і завдання є ідентичними за кінцевими результатами виконання. Задачу можна представити в якості кінцевого результату виконання виробничої програми, а мету як кількісні і якісні показники роботи підприємства, його підрозділів.
Вибір стратегії
Після того як визначені місія і цілі, наступає етап аналізу і вибору стратегії. На цьому етапі приймається рішення стосовно того, як, якими засобами організація буде досягати поставлених цілей. Процес вироблення стратегії по праву вважається серцевиною стратегічного менеджменту. Визначення стратегії це далеко не складання плану дій. Визначення стратегії – це прийняття рішення стосовно того, що робити з окремим видом діяльності чи продуктами, як і в якому напрямку розвиватися організації, яке місце замати на ринку.
Виконання стратегії
Особливість виконання стратегії полягає в тому, що він не є процесом її реалізації, а лише створює базу для реалізації стратегії і досягнення підприємством поставлених цілей. Дуже часто спостерігаються випадки, коли організації не в змозі здійснити обрану стратегію. Це буває тому, що або невірно був проведений аналіз і зроблені невірні висновки, або тому, що відбулися непередбачені зміни у зовнішньому середовищі. Однак часто стратегія не здійснюється і тому, що управління не може належним чином залучити наявний у фірми потенціал для реалізації стратегії. В особливості це відноситься до використання людського потенціалу.
Основне завдання етапу виконання стратегії полягає в тому, щоб створити необхідні передумови для успішної реалізації стратегії. Таким чином, виконання стратегії – це проведення стратегічних змін в організації, які переводять її в такий стан, в якому організація буде готова до проведення стратегії в життя.
Оцінка і контроль реалізації стратегії
Оцінка і контроль виконання стратегії є логічним завершальним процесом, що здійснюється в стратегічному менеджменті. Даний процес забезпечує стійкий зворотний зв’язок між ходом процесу досягнення цілей і власне цілями, що стоять перед організацією.
Основні завдання будь-якого контролю наступні [30,с.10]:
Визначення того, що і за якими показниками провіряти;
Оцінка стану контрольованого об’єкта у відповідності з прийнятими стандартами, нормативами чи іншими еталонними показниками;
Виявлення причин відхилень, якщо такі виявляються в результаті проведення оцінки;
Здійснення коригування, якщо воно необхідне і можливе.
У випадку контролю реалізації стратегій ці задачі набувають цілком визначеної специфіки, обумовлену тим, що стратегічний контроль спрямований на виявлення того, в якій мірі реалізація стратегії приводить до досягнення цілей організації. Це принципово відрізняє стратегічний контроль від управлінського чи оперативного контролю, так як його не цікавить правильність здійснення стратегії чи правильність виконання окремих робіт, функцій і операцій. Стратегічний контроль зфокусований на вияснення того, чи можливо надалі реалізувати прийняту стратегію і чи приведе її реалізація до досягнення поставлених цілей. Коригування по результатах стратегічного контролю може стосуватися як по результатах реалізовуваної стратегії, так і підприємства.
В структурі Державного комітету статистики України був створений Департамент планування та організації статистичних спостережень [83].
Розглянемо основні засади його діяльності.
1. Загальні положення
1.1. Департамент планування та організації статистичних спостережень (далі - департамент) є самостійним структурним підрозділом Державного комітету статистики України (далі – Держкомстат).
1.2. У своїй діяльності департамент керується: Конституцією України, законами України "Про державну статистику", "Про державну службу", "Про інформацію", Указом Президента України від 19.01.2004 р. №60 "Про Державний комітет статистики України" та іншими нормативними та нормативно-правовими актами.
1.3. До складу департаменту входять: відділ планування статистичних робіт, відділ статистичної звітності та облікової документації, відділ статистичних класифікацій, відділ ЄДРПОУ та статистичних реєстрів, відділ організації статистичної діяльності в регіонах.
1.4. Департамент взаємодіє з іншими самостійними структурними підрозділами Держкомстату, територіальними та функціональними органами державної статистики у порядку, визначеному нормативними та нормативно-правовими актами Держкомстату.
1.5. Департамент підпорядковується заступнику Голови Держкомстату відповідно до розподілу функціональних повноважень.
2. Завдання департаменту
Основними завданнями департаменту є:
2.1. Розроблення короткострокових та середньострокових планів статистичної діяльності Держкомстату, а також довгострокових програм розвитку державної статистики.
2.2. Організація та координація робіт з впровадження та удосконалення форм державних статистичних спостережень та первинної облікової документації, необхідної для їх проведення.
2.3. Удосконалення системи обліку та контролю потоків статистичної інформації.
2.4. Здійснення організаційного забезпечення взаємодії Держкомстату та його територіальних органів з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
2.5. Організація проведення комплексних перевірок діяльності територіальних органів державної статистики.
2.6. Підведення підсумків роботи територіальних органів державної статистики.
2.7. Узагальнення матеріалів, що надходять до Держкомстату від територіальних органів державної статистики з питань достовірності первинних статистичних даних, стану первинного обліку.
2.8. Організаційне та методологічне забезпечення ведення ЄДРПОУ та статистичних реєстрів та користування їх даними.
2.9. Забезпечення взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
2.10. Організаційне та методологічне супроводження створення, ведення та