Зовнішні чинники можуть бути міжнародними і національного характеру. Міжнародні чинники укладаються під впливом причин загальноекономічного характеру (економічна циклічність розвитку головних країн, стан фінансової системи, що характеризуються політикою міжнародних банків), стабільності міжнародної торгівлі, яка залежить, у свою чергу, від укладених міжурядових договорів і угод (про створення зон вільного підприємництва, прикордонної торгівлі, митних тарифах і митах), міжнародної конкуренції (збільшення частки ринку фірм-конкурентів за рахунок більш високих технологій або більш дешевої праці).

До національних чинників, що достатньо суттєво впливають на фінансову спроможність кожного господарчого суб'єкта, можуть бути прилічені причини політичного (політична нестабільність, внутрішня політика держави), економіко - демографічного (рівень прибутків населення і накопичень, рівень цін, можливість одержання кредиту), культурного і науково-технічного характеру.

Найбільш сильним зовнішнім чинником банкрутства є так названі технологічні розриви - значні науково-технічні зсуви (еволюції), при яких, за оцінками спеціалістів, старі підприємства - лідери у своїй галузі в семи випадках із десятьох на визначеному ринку стають відстаючими.

Внутрішні (ендогенні) чинники визначають розвиток підприємства і є результатом його діяльності. У самому загальному виді їх можна згрупувати за п'ятьма основними групами:

1) конкурентне середовище і позиція підприємства;

2) принципи діяльності;

3) маркетингова стратегія і політика;

4) якість і рівень фінансового менеджменту;

5) ресурси і їхнє використання.

Ці групи показників можна розбити на чинники, що приводять до втрати ліквідності, для своєчасного їхнього запобігання (Див. Табл. 1):

1 - фінансові; 3 - техніко-технологічні;

2 - комерційні; 4 - організаційні.

Таблиця 1.

Причини втрати платоспроможності і їхні наслідки.

Група чинників | Причина втрати

платоспроможності | Наслідки дії чинників

1 | 2 | 3

Фінансові | Незадовільний | Неможливість

(незадовільний | менеджмент ліквідності | своєчасної оплати

фінансовий | рахунків через

менеджмент) | зв'язування засобів у

малоліквідних формах

Незадовільний | Затоварення сировиною

менеджмент запасів | і матеріалами

Незадовільний | Затоварення готовою

менеджмент | продукцією або довге

дебіторської | перебування коштів у

заборгованості | виді дебіторської

заборгованості

Незадовільний | Перевищення

менеджмент | припустимої межі

кредиторської | фінансового лівериджа і

заборгованості | як слідство, збільшення

штрафних санкцій

Недотримання | Неможливість

відповідності між | виконання фінансових

ризиком і очікуваними | зобов'язань унаслідок

прибутками | фактичної відсутності

очікуваних прибутків

Комерційні | Недостатнє урахування | Ненадходження коштів

(незадовільний | запитів споживачів | у ліквідній формі через

маркетинг) | недостатні обсяги

реалізації

Втрата конкурентної | Ненадходження коштів

здатності в комерційній | у ліквідній формі через

сфері | недостатні обсяги

реалізації

Техніко- | Перевищення | Зниження надходжень

технологічні | середнього рівня витрат, | від реалізації внаслідок

(незадовільна | викликане відсталістю | невитриманої цінової

технічна політика) | технології | конкуренції

Низький рівень якості | Зниження надходжень

продукції | від реалізації внаслідок

невитриманої

конкуренції в області

якості

Організаційні | Неефективне | Зниження обсягів

(незадовільний | управління | продажу або збільшення

менеджмент) | накладних витрат

Базуючись на розробках західних аудиторських фірм і пристосовуючи ці розробки до вітчизняної специфіки ведення бізнесу, можна рекомендувати таку двохрівневу систему показників для оцінки можливого банкрутства підприємства.

До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі сучасні значення яких або їх динаміка, свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові утруднення, у тому числі і про деяку можливість банкрутства. До них відносяться:*

істотні втрати в основній виробничій діяльності;*

перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;*

низькі значення коефіцієнтів ліквідності;*

невиконання зобов'язань перед кредиторами й акціонерами відносно своєчасності повернення позичок, виплати відсотків і дивідендів;*

наявність простроченої дебіторської заборгованості;*

наявність наднормативних і залежалих товарів і виробничих запасів;*

погіршення відносин з підприємствами банківської системи;*

використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;*

надмірне використання короткострокових позикових коштів у

У ході цього огляду можна одержати відповіді на такі, пов'язані з фінансовим станом підприємства, питання:

Яке майнове положення підприємства до початку звітного періоду? Те ж, до кінця звітного періоду?

У яких умовах протікала робота підприємства в звітному періоді?

Яка господарська робота проведена протягом звітного періоду?

Яких результатів підприємство досягло за цей період?

Які перспективи господарської і фінансової діяльності підприємства?

Інформація про недоліки в роботі підприємства може безпосередньо бути присутньою у балансі в явному або завуальованому виді. Явні хиби мають місце, коли в звітності є «хворі» статті, які умовно можна підрозділити на дві групи: 1) про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і сформованої в результаті цього фінансової неспроможності; 2) про визначені недоліки в діяльності, які негативно відбиваються на рівень фінансової спроможності.

Статті «Звіту про фінансові результати» також є носіями попереджувальних сигналів. Повинно насторожувати зниження виторгу, але підозрілий і його швидкий ріст, що може бути наслідком нової маркетингової політики, але і може означати збільшення боргових зобов'язань, підвищення напруженості з готівкою (за рахунок росту дебіторської заборгованості). Безумовно, насторожує збільшення накладних витрат і зниження розміру граничного прибутку (тобто коли зростання прибутку відстає щодо росту виторгу).

Діяльність фірми характеризується множинністю різноманітних параметрів (показників). Для забезпечення різноманітних цілей аналізу використання тільки показників платоспроможності явно недостатнє. Потрібно проведення більш докладного, деталізованого аналізу з притягненням додаткових показників.*

надмірна залежність фірми від якогось одного замовника, виду робіт;*

зайва ставка на успішність і прибутковість якогось одного нового проекту;*

недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного відновлення підприємства;*

неефективні довгострокові угоди.

3.4. Стратегія запобігання банкрутств.

Виняткова важливість для кожного конкретного підприємства є дотримання принципу «тимчасової необмеженості його функціонування». Цей принцип означає, що підприємство немає ні наміру, ні змушеної необхідності припинити в майбутньому свою діяльність або істотно скоротити її масштаби. Виходячи з цього принципу, може бути рекомендований ряд напрямків (методів, прийомів) експрес діагностики фінансового стану:

1) попередній огляд фінансового положення підприємства;

2) виявлення «хворих» і «симптоматичних» статей балансу;

3) аналіз причин різких коливань структури майна суміжних