Контроль – це вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу за допомогою якого керівник підприємства визначає на скільки правильні його управлінські рішення, а також напрямок здійснення необхідних коректив. Основним завданням контролю є процес забезпечення цілей та місій підприємства. Об’єктивність і необхідність контролю визначають такі фактори:

невизначеність середовища (зміна законів політики, структури підприємства, технологій ринку, складу працівників);

небезпека виникнення кризових ситуацій;

підтримка успіху підприємства

тиск з боку конкурентів

боротьба за ринок збуту товарів

Метою контролю є сприяння тому, що фактичні результати найбільш відповідали очікуваним а тому види контролю відрізняються за часом його здійснення процесів управління підприємством.

Види контролю розрізняють наступні: попередній контроль, реалізуються через правила процедури, поведінку. Його основні ??? закладені в таких функціях як планування та організація взаємодій. Цей вид контролю використовують зовнішні ресурси, які перетворює в ресурси для внутрішнього споживання приватного підприємства, а корегує відхилення, які виникають в процесі управління з метою забезпечення досягнення цілей підприємства;

При остаточному контролі зворотний зв’язок використовується після виконання роботи. Він необхідний для врахування підприємством можливих майбутніх ситуацій з якими буде мати справу дане підприємство, а також для забезпечення мотивації.

Для того, щоб забезпечити ефективність контролю керівник ПП “Рітас” вживає наступні заходи:

розробляє стандарти, які об’єктивно відображають результати діяльності людей;

забезпечує двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми діяльність яких контролюється;

уникає надто прискіпливого контролю;

застосовує методи розробки стандартів, які забезпечують жорстокий але справедливий контроль

використовує інформаційно-управлінську систему контролю;

приділяє особливу увагу контролю, виробничих процесів тобто процесів здійснення основних видів діяльності підприємства.

В підприємствах виникає необхідність створення інформаційно-управлінської системи контролю, тобто формальні системи для підготовки керівництву керівництву інформації потрібної для прийняття рішень. Така система повинна видавати інформацію про минуле, справжнє, майбутнє, базується на використанні комп’ютерної техніки.

Отже, ознайомившись із сферами діяльності приватного підприємства “Рітас”, а також із функціями управління я можу зробити висновок що успіх будь-якої діяльності буде залежати від наступних чинників:

Виживання, тобто як себе “почуває” підприємство на ринку твоарів та послуг, чи є товар конкурентноспроможний;

Результативність – характеристика процесу управління, продуктивності праці;

Здатність до саморозвитку – постійний процес вивчення та вдосконалення менеджменту, застосування ноу-хау, впровадження системи комунікацій.

У своїй діяльності Анушкевичус Віктор Андрюсович застосовує функції менеджменту, які включають в себе збір інформації. Її переосмислення та вироблення рішення. Діяльність керівника – це неперервний процес виконання управлінських функцій.

2.2. Організаційна структура управління ПП “Рітас” та її види.

Під організаційною структурою управління слід розуміти впорядковану сукупність підрозділів, що дає змогу управляти підприємством. Для формування апарату управління необхідно раціонально роз приділити повноваження і відповідальність, забезпечити погодженість дій. Організаційна структура управління створюється для досягнення місії підприємства, вона виступає як форма процесу управління.

Розрізняють наступні види організаційної структури управління, так у працях [7] автор наводить схему.

Мал.. 2.1. Види організаційної структури управління

В залежності від характеру зв’язків між підрозділами розрізняють структуру управління бюрократичну та адаптовану. До бюрократичної відносять структуру управління, в якій формальна регламентована сторона управлінської діяльності домінує над змістовною, творчою.

Особливостями даної структури управління на мій погляд є:

добре зарекомендували себе у стабільних, незмінних умовах;

проблеми та задачі, з якими стикається підприємство розділяються на безліч малих, які виконують окремі підрозділи, спеціалісти;

кожний підрозділ вирішує свою задачу окремо від задач підприємства в цілому ;

права та обов’язки кожного спеціаліста жорстко визначаються і не міняються;

тільки керівник вирішує на скільки приватні цілі, які виконують підрозділи відповідають цілям підприємства;

зв’язки між підрозділами, розташовані на одному рівні організаційної структури, здійснюються керівником;

Бюрократична структура управління поділяється на лінійну – використовують малі та середні підприємства, які займаються не складним виробництвом.

Керує кожним підрозділом директор, який корегує всі функції менеджменту та повноваження по прийняттю управлінських рішень. Чітко виражені принципи єдиноначалля; високий рівень централізації в управлінні.

Переваги лінійної структури управління:

особиста відповідальність кожного керівника за результати діяльності підприємства

оперативність в прийняття рішень

зкоординованість дій виконавців

Недоліки

високі вимоги до керівника, який загружений інформацією, документами і повинен мати глибокі знання та досвід у всіх сферах діяльності;

Мал. 2.2. Лінійна структура управління

ефективне управління обмежує можливості та здібності керівника

Функціональна структура управління використовується при великій кількості спеціалізованих робіт на підприємстві. Дана структура спрямована на постійно повторюючі задачі, які не потребують оперативного прийняття рішень. Функціональна структура управління оптимальна у підприємствах, яка випускає окрему номенклатуру товару.

Переваги

висока компетенція спеціалістів, які відповідають за виконання конкретних функцій

можливість росту та розвитку

широкі можливості лінійних керівників стосовно оперативного управління виробництвом в наслідок їх звільнення від підготовки відомостей про питання функціональної діяльності

Недоліки

тривалість у прийнятті рішень;

відсутність взаєморозуміння між працівниками функціональних служб різних підрозділів підприємства;

зниження відповідальності за роботу виконавців внаслідок відмови використання принципу єдиноначалля

Мал. 2.3. Функціональна структура управління

Наступним видом бюрократичної структури управління є лінійно-функціональна, за допомогою якої лінійний менеджер у розробку конкретних питань та підготовку відповідних рішень, програм та планів допомагає спеціальний апарат управління, до складу якого входять функціональні служби. Ці служби доводять свої рішення до виконавців або через керівника, або напрямку. Як правило функціональні служби не мають права самостійно віддавати розпорядження виробничим підрозділом. Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва; готують варіанти вирішення питань, які пов’язані із управління виробництвом; звільняють лінійних керівників від планування, фінансових звітів;

Переваги:

чіткість розпоряджень

оперативне