психологічна (ам. соц-ги у-ту Берклі) які в 1950-50рр. поводили опитування серед студентів і в рез. описали образ Н. Н. – вияв патолог схильностей це риси лю. нутрни. Н. – це етноцентрична та авторитарна особа, яка критично ставиться до інозем. до їх звичаїв, вірувань. Н. – прих. сили, для досягн незал вл. нації. Н. – впевнений, що ін. де-ви, потрібно контр. за доп. військ могутності, де-вою мають керів. автор. лідери

нацистко-фаш. екстреміськими формами Н. є іт. фаш і нім. нацизм.

Між 3 пон. є такі риси

для них нація – головна спільність

апеляція до емотивної сфери

однакова символіка і міфологія одержавлення

Відмінності

для Н. нація – це етн. спільноста, з вл. іст, мовою, чл.. якої мають однакові пр. і обов.

для фаш Н. – це засіб, знаряддя щодо ін. націй

для нациста лю-во поділ на раси, які перебув в стані війни одна з одн і раз таш за ієрарх. крові і вл.

для на-стів насильство і війна є засобом досягн незал, самості

для нацизму, війна – самеореаліз лю., прир. вияв її інстинкту

расистська в сер. 19 ст. в Анг. гарй. Артур Бобіно опуб. Ессе про нерівність лю. рас" де обгрунт особи права біолої раси як вищої . Чорна раса- нездатна утвор цивіліз. су-во бо має обмежені розумові здібності. Біла раса є обдарованою і інтелект. Расова чистота є передумовою віності народу, змішув. рас призведе до смерті народу. Ци-ція існ. доти доки в св.. панув. арійська раса. Одночасно з Г. пропагув. Р. Нокс, в ам. Нот і Гід ден, в Нім прих Вагнер. У 19 ст. расизм і Н. існ окремо, тільки на погч 20ст. расизм чоч. викор дял нац. рухів. Анг і США, Нім викор верх своїх рас для пол. легітимізації пр. відпов. націй. Вищі нації, раси, розгул як нації прогресу.

На поч. 20 ст. виник ідея, що пошир. серед нищих рас має вищі нації (США). Н. на певному ст. св.. розв. адаптував расові теорії дял св.. потреб.

3. Класифікація

Клас. типологія. Н. (Гейс) у 18 ст. Н. пройшов декілька етапів св.. розв

гуманістичний (належ. націоналіс. доктр. епохи Просв.)

якобінський револ. тип Н., який проповідував заст.. сили в досяг. св.. мети

традиційний Н. європ. арист., яка 1789р. виступила проти револ. за збереження гуманізму

ліберальний Н. (Е. Бентом, Мадзіні) кожна нація має пр. на вл. назал де-ву а пр. пов. ставити на 1 місце св..лю. Лібер Н. визнавав пр. народу на нац. визвол.

інтегральний проповідував принцип повного підкор інтер особист інтересам де-ви. Це фанатична відданість власній нації. Запереч. ліб ідеї з’яв на поч 20 ст. у Фр. Найвищою цінністю нації – нацсова вищість.

за Лія Грінфела "Н. 5 шляхів до модерності" 1905р. виділила типи Н. за таким озн.:

за співвідн Н. з Д.індивідуаліст ліберальної ідей якої збіг. з Д.

за способом визн. пр. суверен народу

за приналежністю до нац. спільности: гром і етн–

історична типологія Л. Снайдера:

1815-1871рр. фаза інетгарційного Н. в Центр Євр., коли де-ви перейшли від феод. поділу до держ об’єдн.

1871-1890р. підривний Н., занепад давніх імп.

1900-1939р. Н. – агресивний Н. – нацизм

1945р. і суч. час – суч. Н., Н. перетв. у всесв. феномен, який перешкодж інтегр. процесам

соціологічна ти-гія Вірта

Гегемонський – об’єдн. роз’єднані однонац. спільности в єдине ціле. Це нім т. 19 ст. і іст. т. який, проповід. об’єдн. Іт.

партикуляриський – вимоги нац. авт і сепаратизму (нац.визв. рухи в А-У і в Росії в кін. 19 поч. 20ст.)

маргінальний виник у прикорд. регіонах сусідніх де-в у тих народів, яким притам змішаний тип ку-ри.

н. меншини спрям на визн того, що меншими існ. і вони мають самобутню ку-ру

Н. більшостей предст пол. партіями і де-вами і вист. як чинник м. в

н. нешостей –я кі виборюють пр. на культ і пол. самобутн. саме такий н. є націонал. рухом Н. рухи у совю чергу поділ на рухи меншин, які боряться за незал і визв. рухи, які досяг. цієї незал.

Класиф. С. Сміта виділ. типи Н.

етноцентричний дж. вл. і культ цін. є культ спільнота обрана Богом для особливої місії (н-д Рос. панславізм, антиколоніальні рухи і національно-визвольні рухи ЛА ХХст.)

поліцентричний Н. припускає іст. ін. кул., спільнот, окрім власн. Інші нації мають вл. ін-ти і ідеї, які можна запозичити, а окрема нація пов. увійти на товариства націй, не претендуючи на якусь винятковість.

політогол. типол. Гайдмана:

н. пригноблених народів (євреїв ірланд, нац. поляків, які прожив в Рос.у 19ст.

іореденський народи, які прагнуть відокрем з під вл. ім. та іноз завойовників (н. румунів, сербів у 19ст.)

запобіжний н. притаман для модер. нац. де-в. які конкур. між собою. Такий тип н. попон узгодж. екон. інтер. з славетного минулого і виянтковіть нації порівнянь з ін. націями.

психологи поділяють на свідомий:

спільноти назив себе нац. і змаг за престиж своєї нації

підсвідомий

Дж. Андерсен (географ) виділ Н. за:

коли нац. тер. демілітовано, тоді на ній виник Н. автохтонів, євр. переселенців, фашистські

позаєвропейський реформаторський поли потрібна територ реорганізація іст. сепаратиський, унівфікаційний, постколоніальні сепаратиські старі держ сепарат.

4. Ідеологія Н. загалом обгрунт пріорітиетність нац інтер і перетв. націю на суб. пол. процесу. Н. виник в період стан вол. лібер де-в, і це своєрідна форма продовж. лібер. ідей, яеі перенос.