Принципи і закономірності розміщення продуктивних сил.

Життєдіяльність людей триває у просторі, що називається середовищем. Географічне середовище — це та частина географічної оболонки, що найбільш загосподарена людиною і залучена до суспільного виробницт-ва. Тут здійснюються всі види діяльності людей. Стосовно розташування продуктивних сил у науці замість поняття "географічне середовище" часто вдаються до поняття "економіко-географічний простір"

Географічний простір — це сукупність стосунків між географічними об'єктами, що розташовують-ся на конкретній території й розвиваються в часі.

Економіко-географічний простір формується госпо-дарськими об'єктами та їхніми зв'язками на певній тери-торії. Об'єкт (підприємство) впливає на навколишню тери-торію у трьох напрямах: виробництво, населення, приро-да. Формується три ареали впливу: виробничий, соціаль-ний, економічний. Три ареали разом творять економіко-географічне поле підприємства

Економічний простір не завжди суміщується з економіко-географічним, але чим більше вони суміщуються, тим більше можливостей для оптимальних розв'язань.

Таким чийому РИС здійснюється у просторі, що харак-теризується багатомірністю, має власні специфічні закони й закономірності розвитку. Їх треба враховувати у науко-вих дослідженнях та практиці розміщення виробництва.

Розміщення продуктивних сил — це наслідок впливу як об'єктивних законів і закономірностей, так і суб'єктив-ної волі людини. Закон — це необхідне, істотне, стійке повторюване відношення між явищами у природі й суспільстві. Закономірність — це об'єктивно дійсний, повторюваний, істотний зв'язок явищ природи з громадським життям.

Пояснюється це тим, що закони поділяються на загальні, притаманні великим групам явищ, і часткові специфічні. Саме другу групу законів деякі вчені трактують як закономірності.

Є ще й такий підхід: законами називаються ті закономірності з певної їхньої множини, що відбивають, найістотніші відношення.

На розвиток продуктивних сил найбільший вплив справ-ляють загальні економічні закони: економії часу, суспіль-ного поділу праці, концентрації виробництва, комплексно-го розвитку виробництва, пропорційного розвитку виробництва. Закону економії часу відповідає закономір-ність ефективності розміщення продуктивних сил, закону суспільного поділу праці — закономірність територіаль-ного поділу праці, закону концентрації виробництва — закономірність територіальної концентрації виробництва, закону комплексності — закономірність територіальної комплексності

Закони й закономірності — об'єктивні відношення, що не залежать від волі окремих людей. Проте суспільні за-кони, включно з економічними, даються взнаки лише у про-цесі суспільної діяльності. У цьому їхня відмінність від законів природи. Так, закономірності розміщення продуктивних сил виявляються у відношеннях між виробничою діяльністю людей і територією, на якій люди діють. Пізнання практичне використання закономірностей допомагає щонайкраще розмістити виробництво, найефективніше ор-ганізувати територію, провадити оптимальну регіональну політику. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території згідно з зако-номірностями розміщення називаються принципами роз-міщення продуктивних сил або принципами регіональної соціально-економічної політики.

Можна собі уявити — лишень теоретично — господарство, що його територіальна організація здійснена довіль-но, тобто без усіляких принципів.

За умов стихійного ринку об'єктивна дія зако-номірностей поступово "упорядковуватиме" розташування виробництва: частина підприємств розориться, з'являться нові, деякі поміняють спеціалізацію, переорієнтуються ви-робничі зв'язки, виникнуть нові транспортні напрямки тощо. Проте така трансформація посуватиметься поволі та з чималими втратами для суспільства.

У будь-якій соціальній системі закономірності враховуються, хоча й не завжди у повному обсязі. Навіть дрібний підприємець, збираючись відкрити, скажімо, пункт побутового обслуговування чи пивну ятку, має хоча б приблизно знати чисельність потенційної клієнтури в своїй окрузі, бо він ризикує “прогоріти". Для великого підприємства, об'-єднання й, тим більше, цілого регіону система територі-альних залежностей виявляється набагато складнішою, а нехтування закономірностями спричинює чимало економічних втрат.

Формування конкретного принципу розміщення продук-тивних сил безпосередньо випливає зі змісту відповідних закономірностей. Так, закономірність "ефективне розміщення продуктивних сил" відповідає принципу їхнього раціонального розміщення. "Але частіше принципи розміщення є результатом, врахування кількох закономірностей. У зв’язку з цим недоцільно прагну і й чітко схематизувати залежності принципів від конкретних закономірностей. Краще спочатку розглянути основні закономірності, а потім — комплекс найважливіших принципів розміщення продуктивних сил.

Закономірність ефективного розміщення продуктив-них сил. За цією закономірністю відношення між еконо-мікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на роз-міщення об'єкта. Формула ефективності виробництва має такий вигляд:

Е = Еф

В

де Е — ефективність; Еф — ефект; В — витрати.

Ефект може виражатись або через валовий обсяг товарів і послуг або через прибуток. Він може також виражатися через величину національного-доходу, якщо йдеться про економіку країни або великого регіону. Отже, ефективність" розміщення може розраховуватись як для, окремого підприємства, галузі, так і для цілого регіону,

Стосовно території ефективність виробництва реалізуються за рахунок використання географічного положення об'єктів народного господарства, характеру використання природних і трудових ресурсів, комплексного розміщення продуктивних сил. Таким чином, ефективність РПС є найзагальнішою територіальною закономірністю, бо вона част-ково охоплює сферу впливу інших закономірностей (комплексності територіального поділу праці тощо), які їй підпорядковані.

Закономірність територіального поділу праці вияв-ляється у формуванні такої територіально-галузевої струк-тури народного господарства, яка найбільше відповідає при-родним, економічним, соціальним умовам регіону та по-требам міжрегіонального ринку. В основі територіально-го поділу праці лежать оптимальна спеціалізація народ-ного господарства та ефективні внутрішньо- і міжрегіо-нальні економічні зв'язки.

Налагодження тривких економіч-них зв’язків між регіонами об'єктивно веде до економіч-ної інтеграції. Ефективна територіально-галузева струк-тура господарства регіону означає не лише оптимальну спеціалізацію але також взаємозв'язок спеціалізованих галузей між собою та з допоміжними та обслуговуючими галузями, внаслідок чого формується територіальний комплекс і забезпечується регіональна інтеграція господарства.

Закономірність економічної цілісності регіону. Цю закономірність В. Поповкін визначає як закон і вважає його синтезуючим. Сутність географічної цілісності регіону полягає в органічній єдності природної, матеріальної (ство-реної людиною) та соціальної сфер. Усі три компоненти поєднуються не довільно, а під впливом певних законо-мірностей, факторів,