Враховування закономірностей регіональної цілісності дуже актуальне для України. Зараз провадиться пошук і "примірювання до України" різних моделей соціально — економічного розвитку, що виправдали себе в інших краї-нах світу. Проте усі вони мають бути піддані ретельному аналізу й розглянуті крізь призму української специфі-ки. Такий великий (у масштабі світової економіки) регіон, як Україна повинен мати власну модель розвитку.

Україна складається з кількох економічно цілісних регіонів, яким властива своя специфіка. Кожний з них має визначатись як самостійний об'єкт соціально-економічно-го управління, котре передбачає розумне збереження централізованого й регіонального елементів.

Закономірність регіональної інтеграції господарства діалектичне пов'язана з закономірністю територіального поділу праці: виокремлення регіонів через їхню спеціалізацію конче вимагає налагодження тісних економічних зв’язків поміж ними. Так постає міжрегіональна економічна інтеграція. Внутрішньорегіональна інтеграція випливає з закономірності географічної цілісності регіону. Вона означає збирання докупи елементів народного господарства внаслідок чого утворюється цілісна (інтегрована) система, регіональний економічний простір. Така система — це механізм, що динамічно розвивається і є об'єктом управлінн

Внутрішньорегіональна інтеграція починається з налагодження економічних зв’язків між підприємствами. Мож-на собі уявити ланцюг таких зв'язків: видобуток залізної руди — виплавлення металу — важке машинобудування; підприємства цих галузей пов'язані виробничим процесом. Але це лише осьова лінія каркаса інтеграції. Треба також враховувати виробництво коксу для металургії пов'язану з цим коксохімію, виробництво електроенергії для великих промислових підприємств, виробництво будівельних матеріалів, виробництво обладнання для металургії, важ-кого машинобудування, гірничодобувної промисловості тощо. І це ще не все. На підприємствах працюють люди, які повинні харчуватись,, одягатись, лікуватись, їхніх дітей треба вчити й виховувати. У зв'язку з цим слід створюва-ти сферу обслуговування населення. Має розвиватись інфра-структура (транспорт, водопостачання, каналізація, зв'язок тощо), яка зміцнює економічні зв'язки.

Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил. Комплексністю називається взаємопов'язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх у регіональну економічну систему. Підприємства обмінюються між собою комплек-тувальною продукцією, запроваджують оптимальну спеці-алізацію. Але у виробничому комплексі вони необов'язково повинні розташовуватися поблизу ще одного — іноді їх розділяє відстань у сотні кілометрів. Якщо ж вони роз-ташовуються компактно й територіальна близькість має істотне значення, тоді формується територіально-виробни-чий комплекс (ТВК).

ТВК бувають різних розмірів і рангів, тобто характери-зуються підпорядкованістю. Сполучення кількох ТВК у регіоні, підприємств регіону, які не належать до ТВК, ви-робничої та соціальної інфраструктури — усе це створює передумови для появи економічного району. Найвищий рівень розвитку комплексності — народногосподарський комплекс країни.

Комплексність регіону відбиває його географічну ціліс-ність, хоча регіональна цілісність і регіональна комплек-сність — поняття не тотожні: перше поняття ширше, більш загальне. Комплексний розвиток означає пропорційність, зрівноваженість між природними й трудовими ресурсами та виробництвом, а також міжгалузеву й внутрішньогалу-зеву збалансованість виробництва. Елементи комплексу взаємодоповнюють один одного: зміна (або зникнення) одного з них впливає стан інших і на розвиток усього комплексу

Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосереджені виробництва і населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній, для регіону) рівень життя та ефек-тивність виробництва. Перевага таких місць може зумов-люватись особливо сприятливими природними умовами, вигідним економіко-географічним розташуванням, загальною економічною ситуацією, історико-економічними особ-ливостями розвитку.

Так, наприклад, висока концентрація виробництва й на-селення у Донбасі й Нижньому Придніпров'ї пояснюється унікальним поєднанням на компактній території покладів. кам'яного вугілля, залізної та марганцевої руд, кухонної солі флюсових вапняків та вогнетривких глин, що становлять сировину для чорної металургії, коксохімії, азотних добрив, теплоенергетики й — на завершальній стадії цик-лу — важкого машинобудуванні.

В XV—XVII ст. найважливіші європейські торговельні шля-хи пересунулися з Середземного моря до Атлантики, Пів-нічного й Балтійського морів. Крім того, і далі функціо-нував меридіональний шлях долиною Рейну. Регіон опинився на перехресті торговельних шляхів, що різко підви-щило його економічне значення.

Тим часом концентрація населення й виробництва у долині Нілу пояснюється майже виключно агрокліматичними умовами.

З територіальною концентрацією діалектичне пов'язана закономірність територіальної диференціації продуктивних сил. Вона полягає у тому, що регіон об’єктивно диференціюється на ділянки, що найбільш придатні для певного різновиду діяльності, закономірність зближення рівнів соціально-економіч-ного розвитку регіонів пов'язана з процесами територі-ального поділу праці й регіональною інтеграцією. Це об'єк-тивна закономірність, яку треба враховувати в економічній політиці.

Між регіонами існують відмінності, зумовлені неодна-ковістю природних, економічних та соціальних умов, бо ми вже згадували, що на Землі нема двох однакових районів. Однак ці відмінності стосуються галузевої структури еко-номіки, форми її територіальної організації. Закономірність полягає в дальшому узгодженні рівнів соціально-економічного розвитку через посилення взаємозв'язків між регіонами.

Індія за економічним потенціалом переважає Швейцарію, але поступається їй за рівнем соціально-економічного розвитку. В українській науці дедалі більше переважає погляд, що най-точнішим показником рівня розвитку регіону є розмір на-ціонального доходу на душу населення.

До принципів розміщення продуктивних сил, належить свідома економічна політика, направ-лена на здійснення пізнаних закономірностей. Зупинімось на найважливіших принципах.

Принцип раціонального розміщення виробництва випливає із закономірності "ефективне розміщення продук-тивних сил". Зміст його полягає у такому розташуванні виробництва, яке забезпечувало б високу ефективність народного господарства. Раціональність означає вибір найкращих варіантів. Принцип раціональності реалізується завдяки комплексу певних заходів. А саме: —

відповідне наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких галузей до джерел палива, енергії й води. При цьому ми заощаджуємо на лише на транспорт-них витратах, але й комплексно використовуємо сировину, економно витрачаємо паливо, енергію й воду;—

наближення працемісткого виробництва до районів і центрів зосередження трудових ресурсів. Це дозволяє ефективно використовувати трудові ресурси за статтю, ві-ком, кваліфікацією;—

наближення