запобігання-зустрічним перевезенням однотипної продукції, сировини і палива з одного регіону до іншого. Це трапляється у випадку так званого відомчого стилю керівництва господарством.

З принципом раціональності тісно пов'язаний прин-цип оптимальності розміщення виробництва. Оптимальність означає вибір найкращого варіанта не лише з наявних, а з усіх можливих. Є ще один аспект, який де-монструє відмінність між раціональністю, та оптимальністю. За рахунок раціонального розміщення, скажімо, ком-плексу металургійних підприємств можна забезпечити максимальну ефективність галузі:

Принцип збалансованості і пропорційності означає таке розміщення виробництва, за якого витримувалася б рівновага між виробничими потужностями, обсягом вироб-ництва, з одного боку, та наявністю сировинних, енерге-тичних, водних, земельних, трудових, фінансових ресурсів регіону — з іншого. Пропорційність передбачає також оп-тимальну структуру народного господарства регіону, тобто відповідну пропорцію між галузями спеціалізації, а також між спеціалізуючими, допоміжними й обслуговуючими галузями.

Принцип комплексного розміщення виробництва спирається на однойменну закономірність. Практично він реалізується:—

у комплексному використанні природних ресурсів, включно з відходами, приміром, гірництва чи лісопиляння, видобуванням усіх корисних компонентів;—

у раціональному використанні трудових ресурсів шляхом створення у регіоні такої структури господарства, за якої надається праця усім розмаїтим контингентам робочої сили; —

у створенні єдиної інфраструктури;—

у налагодженні ефективних виробничих зв'язків між підприємствами регіону.

За умов централізованої планової економіки принцип комплексності реалізується шляхом планового будівництва певного набору об'єктів у регіоні; якщо при цьому закономірності розміщення достатньо враховані комплекс функціонує добре, інакше помилкові рішення даються взна-ки упродовж багатьох років. 3а ринкової, навіть мало регульованої економіки прин-цип комплексності повинен зберігатися. Тямущий підприємець прагне спорудити підприємство там, де є готова інфра-структура, бо витрати на її будівництво не будуть завеликі. Фірма, яка видобуває природний ресурс, намагається тут же створити переробне підприємство, аби зменшити витрати. Власник підприємства шукає суміжників, щоб налагодити взаємовигідну кооперацію. Підприємства й заклади сфе-ри обслуговування потребують зосередження великого ви-робництва й населення.

Принцип комплексності полягає у визначенні найвигіднішої спеціалізації району з урахуванням територіального поділу праці

Принцип розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва. До таких форм належать концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування. Сутність принципу полягає у тому, що спосіб розміщення виробництва повинен стимулювати ефектив-ний розвиток національних форм його організації.

Принцип урахування міжнародного територіально-го поділу праці. За цим принципом держава повинна роз-вивати такі галузі й різновиди виробництва, для яких вона має найкращі умови й продукція яких користується попи-том на світовому ринку. Тому розвиток подібних галузей має заохочуватися. Одночасно лібералізується імпорт тих товарів, які у країні не виробляються через природні умо-ви або через завеликі витрати.

Є країни, що всю економіку будують на експорті одного — чи двох-трьох товарів; така економіка називається експортоорієнтованою. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт живуть за рахунок експорту нафти, Сенегал — кош-том експорту арахісу, країни Центральної Америки — екс-порту бананів та Іншої продукції тропічного землеробства. Експортоорієнтована економіка притаманна країнам, що розвиваються, не мають значного економічного потенціа-лу та місткого внутрішнього ринку.

На вищій стадії економічного розвитку країни перехо-дять до імпортзамінної політики. Вона полягає у розвитку тих видів виробництв, продукція яких має широкий внут-рішній попит, що дає змогу відмовитися від їхнього імпорту.

Що стосується України, то основна маса продукції її підприємств реалізується всередині країни. Проте є види виробництва й галузі, які експортують продукцію і "зароб-ляють" валюту.

Принцип збереження екологічної рівноваги. Цим прин-ципом, хоча він і є одним з головних, тривалий час нехту-вали у господарській практиці. Господарство регіону може бути збалансоване за більшістю параметрів, але якщо при цьому виникає екологічна напруженість, то воно не може визнаватися ефективним. Принцип екологічної рівноваги має підпорядковуватися решта вигод, що з'являється за різних варіантів розміщення продуктивних сил. Тому він може називатися принципом екологічного імперативу.

Принцип обмеженого централізму обґрунтував В. Поповкін. Необхідність дотримуватися цього принципу довела реальна ситуація в українській економіці початку 90-х років, коли урядові органи практично "випустили" еконо-міку з рук,

Сутність принципу полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, під-приємців, населення. Держава не повинна втручатись в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів вла-ди. Вона створює за допомогою економічних важелів, сис-теми пільг оподаткувань таку територіально-галузеву структуру, котра сприяла б і інтересам загальнодержавним, і інтересам регіональним, допомагаючи підвищувати життєвий рівень населення. Дотримання принципів розміщення продуктивних сил є основою регіональної політики держави. Регіональна політика — це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті. Регіональна політика характеризується та-кими напрямами:—

співвідношення й взаємодія рушійних сил регіональ-ного розвитку в державному, кооперативному, приватному та інших секторах національної економіки;—

співвідношення державного й регіонального аспектів розвитку, центрального й регіонального рівнів управління;—

зближення рівнів соціально-економічного розвитку

регіонів;—

регіональні аспекти демографічної, екологічної політики .

Науково обґрунтована політика особливо актуальна для України. За роки існування системи жорсткого централі-зованого управління економічні й соціальні структури країни дуже деформувалися; це стосується й регіонально-го рівня. Власне, відомчий підхід до розміщення виробниц-тва ігнорував інтереси регіонів. Через це багато де в Укра-їні посилилась екологічна й соціальна напруженість.

Метою регіональної політики України має бути забез-печення населенню гідних умов життя. Для цього потрібні докорінна зміна структури територіальної організації гос-подарства, технологічне оновлення виробництва. Основни-ми принципами політики України повинні бути:—

перевага інтересів регіону над інтересами галузей, відомств, окремих підприємств і організацій;—

всебічне врахування економічних, технологічних, ет-нічних, екологічних та соціально-демографічних передумов та факторів розміщення продуктивних сил і розвитку ре-гіону з наданням переваги чинникам соціальним та еко-логічним;—

пріоритет інтенсивного, ресурсозберігаючого підхо-ду до