Суттєву частину жіночого костюма складають ткані сорочки. Деякі з них закріплені на талії зав’язками, не завжди помітно, причому вони подібні на спідниці із боковими розрізами.

Цікавий і головний убір галичанок. У дівчини він яскравий (коло ніг Роксолани), у молодої – розкішний, а у жінки – стриманий.

Ліва і права частини є другорядними. Вони збагачують композицію орнаментально та за допомогою окремих форм, фігур доповнюють і підтримують її.

Всі фігури схожі між собою, як за кольором так і стилістикою орнаменту, кожна з яких відіграє свою роль.

Орнамент має поєднання розширених і геометричних елементів. Всі вони виконані графічно.

Зустрічається і хрест, який означає відвертати від людини нещастя, давати добро. Тому, невипадково в найтяжчі хвилини свого життя Роксолана носила із собою на грудях непомітний хрестик, який їй допомагав у всьому. Хрестик нагадував її батька – священика. Іменем Хреста боролися наші козаки з татарами в степах. Хрест в орнаменті закріпило Християнство.

Часто геометричні знаки ми сприймаємо у вишивці і у ткацтві, навіть не залишаючи над їх невипадковістю, тому багатому трактуванню, що дійшло до нас з сивої давнини.

Орнаментика розпису притаманна для моєї дипломної роботи: це і декорування сорочок, бокових частин поля, деяких деталей композицій.

Визначальне значення в житті людини мала вода і тому, не дивно, що дуже багато кольорів і орнаментів містять в собі знаки, що виникли в часи неоліту – зигзаг або хвиляста лінія.

Знак трикутника багатозначний, окрім відліку часу, коли він заштрихований, може означати зоране поле. Трикутники були своєрідним молінням про небесну вологу.

Окремі символи і орнаменті вставлені в таблиці.

Крім символів виступають ще й інші деталі композиції. Наприклад, Козаки на конях з шаблею в руці, козак в човні бандурою, церква Св.Духа в Рогатині та Голуба печать – головна споруда Стамбула. Як відомо Агресія Османської імперії та її Васала Кримського ханства в кінці ХУ – та початку ХУ1 ст. була тяжким лихом для народу. Козаки були вільними, незалежними і озброєними людьми, які поруч з господарськими заняттями були в постійній готовності для оборони рідної землі від іноземних загарбників. Були і морські поході козаків на галерах. Також ці люди потрапляли в полон.

Найгірша доля випала тим невільникам, які змушували бути гребцями на галерах. Але відважні люди не мирилися зі своєю долею. Тікали з галер при найменшій змозі, відмовлялися гребти у критичні моменти морських битв. Турецькі галери ставали влучною мішенню у цей час для християнських гармат і тоді нерідко йшли на дно. Так, козаки-невільники гинули, жертвуючи собою в ім’я перемоги над ворогом.

Доля закинула до Туреччини гетьмана козаків відомого нам Байду Вишневецького “Роксолана мимоволі здригнулася, побачивши цього чоловіка, в чорному з золотими гудзиками кунтуші з пещеним лицем з вогнистими очима. Байда! Отой козак нерозумний, що 10 років тому загинув за її ще більший нерозум. Яка подібність! Тільки цей старший, в аж занадто багатому одязі і з поглядом, і виглядом якимсь пронизливим, навіть неприємно дивитися” Загребельний П.А. Роксолана. Роман. – К: Дніпро, 1983 / с. 583.

Козак Байда розмовляв з Роксоланою: - “Ваша величність, цього не дано людям підлого стану, але люди шляхетні прозирають назад крізь віки”.

Вони розмовляли про рід Байди Вишневецького, про службу в Султана та ін. Роксолана дуже поважала цих людей за їх характер, силу волі і мужність, а також за любов їх до свого рідного краю України.

Як правило, козаки мали довгі вуса, носили головну ознаку на голові оселедець, закритий характерною шапкою. З одягу переважали горняска, сорочка, широкий пояс і широченні шаровари, нарешті чоботи. Ось зовнішній образ козака, який зберігся в пам’яті українського народу. Коні, люлька були не тільки побратимами козака, а й родиною.

З іншого боку на хвилях моря гойдається на човні теж козак, але поглиблений в свої думи, які передає бандура.

В думках козака переважає та дівчина з Прикарпаття, яка є далеко від України в Стамбулі. Козацькі пісні передавали привіт Роксолані до України.

Співи козаків радували душу і зцілювали від печалі. Крім того, пісня впливає на стан душі, формує її красу.

Думи та історичні пісні є соціальною пам’яттю народу, його баченням життя та історії, - неоціненне багатство, яке незважаючи на перешкоди, дійшло до нас. Творцями та зберігачами народного епосу були кобзарі. Дехто приходив до кобзи, підірвавши здоров’я, а найчастіше втративши зір під час військових походів. Про що ж вони співали, за що любили їх козаки та селяни! Героїчний епос українського народу був одночасно і трагічним. Війна з турками і з татарами, сумна доля невільників, українських бранок та бранців – ось теми багатьох дум та історичних пісень, зокрема, таких як “ Маруся Богославка”, “Втеча трьох братів з Азова”, з турецької неволі та ін. Звичайно, набір інструментів, які користувалися популярністю в народі, не обмежився тільки кобзою. В пошані була також ліра, бандура, сопілка, скрипка, литаври.

Українські думи, що через століття передавалися Гомерами України – сіють своїми барвами, почуваннями, лицарством з любові і вражді, розмахом козацької відваги та філософічною вдумливістю.

Завершує верхню частину композиції кущ калини, що символізує Україну, українську красу. Потім архітектурні деталі споруд, як церква Святого Духа в Рогатині та Голубя