Розміщення продуктивних сил Японії

План

Вступ

Сучасна Японія - високорозвинена в промисловому і науково-технічному відношенні держава, один із трьох світових центрів. Особливості економічного розвитку цієї країни, її досягнення в передових галузях науково-технічного прогресу, здатність швидко реагувати на умови світового ринку, що змінюються, привертають увагу до “Країни висхідного сонця” в усьому світі.

Японія - друга в економічних відносинах держава серед розвинутих країн світу. По розмірах валового національного продукту, обсягу промислового виробництва і ряду інших макроекономічних показників вона уступає тільки США. На долю Японії приходиться понад 14 % світового валового продукту. У той же час по чисто кількісних макроекономічних показниках Японія залишається слабкою стороною трикутника США - Західна Європа - Японія, однак по багатьох якісних характеристиках вона вже зараз випереджає більшість своїх суперників.

Це визначає актуальність дослідження такого становища Японії, а тому потребує аналізу розміщення її продуктивних сил, що є метою даної курсової роботи.

У задачи роботи входить:

визначити роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Японії;

окреслити передумови розвитку та розміщення продуктивних сил;

проаналізувати особливості розміщення і територіальну структуру провідних галузей господарства Японії;

дослідити економічні зв?язки Японії;

розглянути проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил.

1. Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Японії

Японія – держава в Східній Азії, розташована на островах Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю і численних, що примикають до них, дрібних островах. Територія – 372,2 тис. км2.Столиця – Токіо (20 млн.); інші великі міста з населенням понад 1 млн. чол. – Йокогама, Осака, Нагоя, Кіото, Саппоро, Хіросіма, Фукуоко, Китакюсю. Адміністративно – територіальний розподіл – 47 префектур. Населення – 145 млн. (2002 р.), 99,4% - японці, інші – корейці, китайці, американці, айни й ін. Офіційна мова – японська. Основні релігії – сінтоізм і буддизм. Грошова одиниця – ієна = 100 сенам. Національне свято – 23 грудня – День народження імператора.

Японія – конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор (з 1989 р. - Акіхіто) є «символом держави і єдності народу», його статус визначається волею всього народу, якому належить суверенна влада. Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган – парламент, що складається з двох палат – палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутата). Термін повноважень депутатів палати представників – 4 роки, палати радників – 6 років (з переобранням половини складу кожні 3 роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр –міністром, що обирається парламентом.

Японія – одна з найбільш високорозвинених країн світу, що займає друге місце (після США) у світі по економічній міці. ВНП Японії (3,9 трлн. дол. у 2001 р.) складає більш 14% світового. По обсягу ВНП на душу населення Японія випередила США. Незважаючи на економічний спад і скорочення промислового виробництва по темпах економічного росту (2,8% у 2002 р.). Японія продовжує займати одне з ведучих місць серед країн Заходу.

В економічно активному населенні Японії переважають наймані робітники – 44,5 млн. чоловік.

Японія бідна корисними копалинами. Практичне значення мають лише запаси кам'яного вугілля, мідної і свінцово – цинкової руд. Останнім часом завдяки новим технологіям стають рентабельним використання ресурсів Світового океану (видобуток марганцевих конкрецій з океанського дна, витяг урану з морської води і т.д.).

Позиції іноземного капіталу в економіці Японії досить слабкі: сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку у 2000 р. складав 15,7 млрд.дол. (обсяг японських прямих інвестицій за рубежем у той же період перевищував 253 млрд. дол.).

З кінця 80–х рр. у зв'язку з загостренням економічних протиріч з основними торговими партнерами, наростанням конкуренції з боку нових індустріальних країн у Японії була почата структурна перебудова економіки в напрямку розширення внутрішнього попиту, подальшого підвищення ролі сфери послуг і інформатики в економіки, розвитку власного науково – технічного потенціалу. Важливим елементом пристосування японської економіки до нових умов стало пересунення виробничих потужностей обробної промисловості за кордон – у країни в ємними ринками чи з більш дешевою робочою силою і більш сприятливими валютними курсами.

На долю Японії приходиться близько 12% світового промислового виробництва. Розвиваються переважно нові і новітні галузі промисловості, що базуються на передових технологіях: виробництво зв'язку й інформатики, нових матеріалів, біотехнологій. Країна займає перше місце у світі по виробництву судів (52% світового обсягу), автомобілів (23,9%), тракторів, металообробного устаткування, побутової електроніки, роботів. На долю Японії приходиться 18,4% світового виробництва телевізорів, 14,3% - виплавлюваної сталі, 12,3% - штучних волокон.

Японська енергетика більш ніж на 80% залежить від імпорту енергоносіїв (нафта, газ, вугілля, уран і т.д.). Більш 1/2 енергобалансу приходиться на нафту, але зростає значення гідро- і атомної енергетики.

Основним видом транспорту є автомобільний (52,1% вантажних і 59,4% пасажирських перевезень). Довжина автодоріг – 1,2 млн. км, з них близько 5 тис. км швидкісних. Довжина залізниць – близько 30 тис. км. Тоннаж морського торгового флоту Японії займає друге місце у світі.

Зовнішньоторговельний оборот Японії у 2002 р. склав більше 600 млрд. дол. (3–і місце світі після США і ФРН). По розмірах позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу (107 млрд. дол.) займає лідируючі позиції серед інших економічно розвитих країн. Основні торгові партнери: США (більш 29% товарообігу), країни Азії (25,6%), ЄС (близько 16%). Більше 4% приходиться на КНР. Експортуються головним чином машини й устаткування, електроніка, метали і