У Японії найнижчий серед промислово розвитих країн рівень інфляції і безробіття. У той же час у Японії більша тривалість робочого часу – 2088 ч. у рік (у США – 1924, у ФРН – 1655). Середньомісячна заробітна плата робітника – 345,3 тис. ієн. Щорічне зростання реальної заробітної плати в середньому складає 2%.

Хоча розмови про «японське чудо» вже припинилися, «феномен» Японії продовжує хвилювати розуми фахівців і неспеціалістів. Незважаючи на ряд складних внутрішніх проблем, а також погіршення із середини 70-х років зовнішніх умов, Японія як і раніше розвивається більш динамічно, чим інші капіталістичні країни. З усіх безладь вона виходить більш сильною й упевненою у собі, неухильно зміцнюючи свої економічні (разом з ними і політичні) позиції на світовій арені.                    

2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Японії: історичні , природні, демографічні, екологічні

Клімат Японії, за винятком острова Хоккайдо, — це клімат країни, що лежить у помірній зоні, з чотирма чітко помітними часами року і двома періодами дощів, навесні і восени.

Зима визначається однією із самих холодних повітряних мас у світі — Сибірською. Тому температура в Японії іноді опускається помітно нижче, ніж у європейських країнах, розташованих на тих же широтах.

Крижані вітри періодично дують із заходу, з області сибірського високого тиску, убік зони низького тиску над морською акваторією до сходу від Хоккайдо. Це сухе повітря, перетинаючи Японське море, поглинає водяні пари і стає вологим хитливим повітряним потоком зі сніжними хмарами. Коли вони піднімаються над гірськими хребтами країни, ці хмари ще більш згущаються й обрушуються важкими снігопадами на узбережжя Японського моря. Якщо ж це відбувається одночасно з вторгненням холодних повітряних мас з Арктики, то інтенсивність утворення сніжних хмар ще більш збільшується, і за добу район Хокурику покривається 2-метровим шаром снігу. У січні 1986 р. на містечко Дзеєцу в префектурі Ніігата випало рекордну кількість снігу — 324 см. Цього було достатнє, щоб вище даху засипати одноповерхові будинки. Для країни, розташованої в зоні помірного клімату, Японія багатосніжна.

Як тільки сибірські вітри слабшають, на зміну їм приходять блукаючі антициклони і позатропічні циклони, приносячи із собою поперемінно ясну погоду і слабкі дощі. Це передвіщає початок весни.

По всій Японії, за винятком Хоккайдо, лету передують періоди дощів, називані «байу» (дослівно — «сливовий дощ»). Сезон дощів починається в середині травня в південній частині Окінави й у середині червня в районі Тохоку на півночі Хонсю і закінчується в середині червня і липня відповідно. У цей час фронт «байу» встановлюється уздовж південного берега, і дощі йдуть майже щодня, коли невеликі зони низького тиску одна за іншою проходять над архіпелагом. На самому початку періоду дощів йде мряка, але до кінця це уже водяні шквали, що продовжуються години, що породжує постійну небезпеку зсувів, викликаних сильними зливами. У липні 1957 р. у м. Ісахая в префектурі Нагасакі за добу випало близько 1109 мм опадів.

Літо визначається гарячими повітряними масами північної тропічної частини Тихого океану, і в Японії стає так само пекуче і волого, як у тропіках. Найвища температура, відзначена в Токіо, — плюс 38,7° С; максимальна температура для Японії, зареєстрована в м. Ямагата, дорівнювала плюс 40,8° С. Літня погода багато в чому залежить від зони високого тиску в північній частині Тихого океану, тому, незважаючи на те, що влітку в Японії дуже волого, сонце — постійний гість, а дощі йдуть відносно рідко.

Моря навколо Японії служать джерелом водяних парів, що потім випадають у виді дощу чи снігу, тим самим ставлячи Японію на одне з перших місць у світі по кількості опадів. Приблизно 600 мільярдів тонн дощу і снігу випадає тут щороку. Біля однієї третини опадів випаровується, але частина, що залишилася, поглинається землею, річками й озерами. Підземні води, що містять мало мінеральних солей, можуть використовуватися як питна вода без особливої обробки.

Ріки Японії відносно короткі: сама протяжна з них, Сінано, має довжину усього лише 367 км. Однак ухил рік крутий; багато потоків скидаються униз водоспадами, поки не досягають моря. Це приводить до великих перепадів рівня води: так, під час розливів ріка Тоне може суперничати з Нілом.

Озера в Японії двох типів: мілководні лагунові озера на прибережних низинах і озера тектонічного походження, що утворилися в результаті розламів (озеро Біва) чи на місці кратерів вулканів (озеро Товада).

Через те, що Японія знаходиться одночасно в субтропічній, помірній і холодній зонах, різноманітна рослинність покриває землю. Мангрові зарості можна зустріти на узбережжях самих південних островів, що лежать у субтропічній зоні. На Кюсю, Сикоку й у південній частині Хонсю переважають листяні ліси з майже вічнозеленими дубами і карликовими каштанами, а в північній частині Хонсю — лісу помірної зони, у яких у достатку бука і клена. А ще далі на півночі в лісах холодної зони Хоккайдо переважають різноманітні хвойні дерева, а також білий бук, береза.

Рослинність не тільки створює прекрасний ландшафт, але і має велику комерційну цінність. Бамбук міцний, гнучкий, швидко росте і тому часто використовується у виготовленні меблів, кошиків, музичних інструментів і інших предметів. Кедр використовується в деревообробній промисловості, будівництві житлових будинків.

Тваринний світ Японії теж різноманітний, хоча і бідніше рослинного. Для нього характерні деякі особливості, викликані насамперед острівною ізоляцією. На островах архіпелагу зимують багато перелітних