На центральних островах живуть вовки, лисиці, олені, зайці, білки. Для південних островів Рюкю характерна тропічна фауна, багато мавп — макак і гібонів, білок і кажанів.

Японія є одним з основних імпортерів сировини, хоча має і власні викопні мінеральні ресурси. Запаси корисних копалин у Японії дуже обмежені. Навіть наявні родовища по їхніх обсягах не підлягають промисловій розробці. Такі види сировини, як боксити чи калійна сіль, узагалі відсутні.

Відносно багата Японія кам'яним вугіллям, однак велика його частина досить поганої якості. Видобуток кам'яного вугілля дорожче, ніж його імпорт. Дуже обмежені запаси нафти і газу. Визначене практичне значення мають запаси деяких видів неметалічних корисних копалин: вапняку, сірки, доломіту, глини, гіпсу. Усі вони значною мірою чи цілком задовольняють внутрішній попит.

По чисельності населення (140 млн. чоловік) Японія займає 8-і місце у світі після КНР, Індії, США, Індонезії, Бразилії, Росії і Пакистану. За 100 років її населення збільшилося з 35,3 млн. чол. у 1875 р. до 111,9 млн. чол. у 1975 р.

В останні роки чисельність населення змінюється незначно. У 1998 р., у порівнянні з 1997 р., приріст склав усього лише 0,2%, що є одним з найнижчих показників з 1968 р., коли в країні почали вести регулярні демографічні спостереження.

Щільність населення Японії складає 331 чол. на 1 кв. км.

Населення Японії відрізняється винятковою національною однорідністю, у країні проживає менш 1% осіб неяпонської національності. Серед національних меншостей найбільш численні корейці — близько 700 тис. чол.

Переважна більшість японців (78%) живуть сьогодні у великих містах, і ця тенденція продовжує підсилюватися. При цьому основна частина міського населення як і раніше сконцентрована в трьох величезних мегаполісах — Токіо, Нагое й Осаці, що випливають один за іншим на вузькій рівнинній смузі уздовж узбережжя Тихого океану.

Співвідношення чоловіків і жінок у населенні Японії майже дорівнює одиниці: у 1996 р. жінки складали в ньому 50,99%, а чоловіки — 49,01%.

Продовжується старіння японського суспільства. Число людей старше 65 років досягло в 1998 р. 16,5% усього населення, збільшившись на 0,5% у порівнянні з 1997 р. У той час як кількість дітей до 15 років скоротилося на 0,3% і складає зараз уже менш 15%.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу території

В останні десятиліття Японія виступає як одна з ведучих економічних держав, будучи другий по величині національною економічною силою у світі. Населення Японії складає приблизно 2,3% загальносвітової чисельності, але створює воно близько 16% ВМП, обчисленого по поточним валютним курсам, і 7,7% — по купівельній спроможності ієни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але по показнику виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію приходиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її ВВП, підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій. Нинішні позиції Японії у Світовому господарстві — результат її економічного розвитку в другій половині поточного сторіччя. У 1938 р. на її частку приходилося всього 3% ВМП.

По закінченні війни японська економіка виявилася в стані розрухи. У той же час імпорт сировини, палива і продовольства був практично припинений. Більшість підприємств бути закрито. Рівень промислової продукції на початку 1946 р. складав 14% від довоєнного. Заводи і фабрики закривалися через нерентабельність, відсутності сировини, недостачі коштів і т.д.

Протягом 1946 – 1949 р. була проведена земельна реформа, що майже цілком ліквідувала поміщицьку власність на оброблювану землю. Розмір земельної власності обмежувався площею 3 га, на острові Хоккайдо- 12 га. Поміщицька земля, що залишилася, підлягала викупу державою з подальшим продажем її колишнім орендарям. Натуральна оплата, що доходила до 50% врожаю, замінялася більш низькою грошовою оплатою. У результаті реформи система селянської земельної власності власне кажучи стала вирішальною, підвищилася товарність сільського господарства, почав відроджуватися внутрішній ринок.

Серйозні зміни потерпіла і промисловість. Так, були розпущені монополістичні концерни «Мицуі», «Міцубісі», «Сумітомо»,«Ясуда». У 1947 р. набрав сили закон про заборону надмірної концентрації економічної міці, по якому заборонялося утворення картелів і інших монополістичних об'єднань, а також володіння більш ніж 25% акцій інших компаній.

Аграрна реформа, почата в жовтні 1946 р., привела до ліквідації великих землеволодінь. Це дозволило широко застосовувати методи інтенсивного землеробства і гарантувати вже в 1947 самозабезпечення країни продуктами харчування.

У 1949 р. була проведена реформа податкової системи. У цілому податки значно підвищилися. Однак одночасно відбувся їхній перерозподіл – знижені податки на корпорації шляхом переоцінки вартості основного капіталу, скасовані податки на надприбуток за рахунок збільшення оподатковування трудящих. Це створювало сприятливі умови для прискореного нагромадження капіталу і підвищення темпів економічного росту, що, однак, обмежувався низьким купівельним попитом, тому що заробітна плата японського робітника в перші післявоєнні роки була в 5 – 8 разів менше заробітної плати західноєвропейського й американського робітника.

Без усіх цих реформ «економічне чудо» Японії не могло б відбутися.

4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Японії

4.1. Енергетика і промисловість

У період високих темпів росту економіки в 60-х роках японська енергетика орієнтувалася на переважне споживання імпортного палива, в основному нафті і нафтопродуктів. Паливна криза середини 70-х років привів до необхідності серйозних зрушень в енергобалансі в напрямку збільшення частки інших джерел енергії. Однак нафта і