Вироблення електроенергії в 1999 році склали 964 млрд. квт/год, з яких більш 60% дали ТЕС, в основному розміщених у великих промислових районах. Частка ТЕС у виробництві електроенергії скорочується, головним чином, за рахунок розвитку атомної електроенергетики і почасти — гідроенергетики. За станом на 1999 рік у Японії діяло 43 атомних енергоблоку потужністю 35 тис. квт/ч. Розташовуються АЕС звичайно у віддалених периферійних зонах великих промислових вузлів. На них приходиться близько 27% усієї виробленої електроенергії.

Перспективи розвитку галузі японське керівництво бачить у подальшій диверсифікованості джерел енергії, розвитку нових напрямків енергетики, найважливіше значення придається програмам енергозбереження.

В останні часи металургічна галузь Японії перетерпіла значні зміни. Вона була цілком реконструйована. Замість безлічі застарілих заводів побудовані могутні комбінати, оснащені новітньою технікою. Не розташовуючи в достатній мері своєю сировинною базою. Японія орієнтується на імпортні залізо і вугілля, що коксується. Великими постачальниками залізної руди були і залишаються Малайзія, Канада.

В даний час обсяг виплавки стали складає 100 млн. т у рік, чавуна — 75 млн. т. у рік (1999 р.) Експортна квота галузі обчислюється в 24%. Частка Японії на світовому ринку чорних металів — приблизно 23%. Загальна кількість підприємств галузі в Японії обчислюється сотнями, але найважливіше значення мають металургійні заводи, розташовані поблизу Осаки і Токіо, орієнтовані на великі центри споживання металу. Зберігає свою роль самий старий японський металургійний район на півночі Кюсю (м. Кітакюсю), що зародилися на основі використання місцевих вугіль.

Кольорова металургія, практично усі виробництва якої матеріало- і енергоємні, а також екологічно небезпечні, виявилася найбільшою мірою піддана реорганізації. Дуже сильно скоротилася первинна виплавка кольорових металів. Граничні заводи розташовані практично у всіх ведучих центрах промислового пояса, деякі великі підприємства розміщені в стародавніх центрах кольорової металургії, що виникли на основі переробки місцевих руд — Нііхама (на Сікоку), Хітаті й Асіо (у північній частині Хонсю) і Ямагаті.

Машинобудування Японії являє собою структурне утворення, у якому зберігається велика роль модернізації галузей, масові експортноорієнтоване виробництва (суднобудування, автомобілебудування, деякі види загального машинобудування) і активно розвиваються нові наукомісткі галузі (авіаційно-космічна, приладобудування й ін.) Основні центри: Токіо, Кадома, Хадокате, Хіросіма, Курі, Футю, Йокодука й ін.

По якісних параметрах виробленої продукції Японія вийшла на лідируючі позиції у світі. Хоча по ряду найбільш складних видів товарів вона уступає іншим країнам, насамперед, США (авіакосмічна техніка, складна радіоелектроніка, устаткування для атомної енергетики й ін.) У структурі власності японської промисловості знову зросла роль найбільших багатогалузевих концернів («Міцубісі», «Фудзі», «Суміто»), що представляють інтереси ведучої фінансово-промислової групи.

У галузях машинобудівного комплексу в даний час випускається майже 44% усієї промислової продукції (по вартості), у тому числі 17% -у радіоелектронній і електротехнічній промисловості, 14,5% — у транспортному машинобудуванні, 10,5% — у суспільному машинобудуванні.

Японська хімічна промисловість займає по обсязі виробництва друге місце у світі після США і перше в Азії. У даному секторі економіки нараховується 5224 підприємств із числом працюючих 388 тис.чол. Найбільшими виробниками хімічних виробів у Японії є: «Асахі Кемікл», «Міцубісі Кемікл», «Асахі Глас», «Фудзі Фото Філм», «Секісуй Кемікл», «Кей-Ей-Оу», «Суміомо Кеміл», «Торей Індастріз», «Міцуі Кеміклз».

Серед продуктів японського хімекспорта: органічні сполуки (34,1%), пластики (27,9%), фарби і барвники (7,5%), фармацевтичні вироби (6,5%), неорганічні з'єднання (5,7%), очищена нафта й ароматичні вуглеводні (3,2%).

Хімпром займає 10-і місце в структурі національної індустрії, уступаючи металургії, машинобудуванню, харчовій промисловості і ряду інших галузей. Обсяг експорту хімічної продукції в 2001 р. склав 3,4 трлн.ієн, обсяг імпорту – 2,6 трлн.ієн. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу по статті хімічних виробів збільшилося до рівня 872 млрд.ієн.

У 1998 р. хімічна промисловість Японії вступила в смугу кризи. Найбільші хімічні компанії повідомили про зниження обсягу продажів і прибутку, коефіцієнт використання виробничих потужностей залишився поки на рівні 90%. Значне падіння обсягів відбулося і в агрохімічному секторі. Японські фірми в даному секторі ринку по капіталах і виробничих потужностях менше своїх конкурентів у Європі і США й у сформованих кризових умовах починають здавати свої позиції. Аналогічна картина спостерігається також у виробництві синтетичних миючих засобів, пігментів і барвників, клеїв, герметиків, і в інших секторах. У зв'язку з цим більшість фахівців прогнозують злиття й укрупнення ряду японських хімічних компаній. Можливо також поглинання ряду дрібних і середніх фірм великими закордонними виробниками.

Химпром переживає переломний етап. Для того, щоб удержатися на міжнародному ринку, потрібна більш вузька спеціалізація, підтримана більш енергійними технологічними зусиллями. Це означає зміну акценту від кількості до якості, що стало знову актуальним для Японії напочатку 21 ст.

Проблема сировинної залежності і проблема коливання цін на хімічну сировину можуть у нинішніх умовах ефективно вирішуватися тільки в рамках транснаціональних торгово-промислових об'єднань.

Очікується, що «завдяки» важкій економічній кризі азіатський ринок хімтоварів різко зміниться на початку 21 сторіччя. Японським компаніям прийдеться доводити свою конкурентноздатність не тільки в США і Європі,