4.2. Сільське господарство

По спеціалізації сільського господарства Японія помітно відрізняється від інших розвитих країн: частка рослинництва перевищує частку тваринництва в два рази. Але незважаючи на це, свого зерна країні не вистачає, Японія змушена імпортувати зернові культури від найближчих сусідів: Китаю, Кореї.

Про японську організацію сільського господарства в усьому світі знають як про досить таки відсталу, це викликано такими причинами: перевага карлікових селянських господарств дрібнотоварного типу, обмежені капіталовкладення, що направлені на поліпшення землі, слабкість агротехнічної бази, кабальна заборгованість. Останнім часом продуктивність землі трохи знизилася.

Пасовищні землі складають, усього лише 1.6% усієї площі, хоча причиною настільки малих розмірів пасовищ не є поганий клімат країни. Наявні невеликі пасовищні ділянки поступово виходять з обороту в міру збільшення імпорту дешевої м'ясної і молочної продукції. У містах закинуті ріллі заростають лісом. Ці дикі ліси усе більш розростаються, тому що лісова індустрія програє в конкуренції з імпортом дешевої деревини.

Структура сільського господарства за останні десятиліття змінилася і хоча перевага віддається вирощуванню рису - “японського хліба” якому віддане близько 50% оброблюваних земель, нарівні з цим одержали розвиток скотарство, огороднічество, і садівництво.

У Японії розвите рибальство, це традиційне заняття японців. По вилові риби Японія займає перше місце у світі (12 млн. тонн). Основну частину його забезпечують морське й океанське рибальство, але дуже значну роль грають аквакультури - понад 1 млн. т. До другої світової війни японці практично не вживали в їжу м'ясо, так що єдиним джерелом тваринних білків служила риба, а вуглеводів - рис.

Рибальський флот Японії нараховує десятки тисяч судів, а рахунок рибальським портам ведеться на сотні і навіть на тисячі. З екзотичних промислів хотілося б відзначити видобуток перлів на південному узбережжі Хонсю, щорічно тут добувають більш 500 млн. перлових раковин.

З часом намітилися тенденції до збідніння національних рибних ресурсів, тому широке поширення одержало штучне розведення морських тварин (у 2000 році тут вирощували 32 вида риб, 15 видів ракоподібних, 21 вид молюсків і т.д. і т.п.). Японії належить перше місце у світі за технологією аквакультури, яка зародилася в VIII столітті. Тут розвиті найрізноманітніші види аквакультури, створені штучні нерестовища і рибні пасовища.

4.3. Транспорт

У післявоєнний період на перше місце по обсязі вантажо- і пасажироперевозок у Японії швидко висунувся автомобільний транспорт (відповідно 52 і 60%). Довжина автомобільних доріг складає близько 1,2 млн. км із них 5 тис. км — швидкісних. Інше здебільшого приходиться на морські каботажні перевезення, частка яких поступово знижується. Ще швидше зменшується значення залізничного транспорту, особливо після його приватизації в середині 80-х років. Довжина ж/д близько 30 тис. км. Ростуть обсяги авіаперевезень, але їхня питома вага поки невелика. Японія займає друге місце у світі по тоннажі торгового флоту (майже 87 млн. бр. рег. Т. у 2000 р.), але 73% цього тоннажу іде під «зручними прапорами». Розміри автомобільного парку — 43 млн. легкових машин і 22 млн. вантажних і автобусів (друге місце у світі).

Із середини 70-х років основним напрямком розвитку технічної бази транспорту стало якісне удосконалювання транспортної інфраструктури. У Японії створена густа мережа автомобільних доріг, основним елементом якої стали швидкісні автомагістралі, що з'єднали всі міста з населенням більш 500 тис. чоловік. Побудовано систему залізничних ліній із середньою швидкістю руху потягів більш 200 км/ч. У країні нараховуються кілька десятків великих морських портів (найбільший — Тіба), цілий ряд аеропортів, здатних приймати великі лайнери. У 80-і роки безупинними транспортними шляхами (через систему тунелів і мостів) були з'єднані всі чотири головних японських острови.

Багаторазово зростаючи обсяги і напруженість транспортних перевезень у Японії, особливо в зоні головної транспортної осі країни, що проходить через Тихоокеанський промисловий пояс, зажадали підвищення надійності і безпеки системи комунікацій. Її удосконалювання досягається шляхом широкого впровадження електронно-обчислювальної й інформаційної техніки як у системи керування транспортними перевезеннями, так і в самі транспортні засоби.

Прогрес на транспорті відображає рівень «цивілізаційної зрілості» суспільства, по ньому можна судити про ефективність економіки і її організації. Стосовно до Японії, транспорт являє собою бурхливо розвиваючу галузь економіки, покликану забезпечити задоволення зростаючих вимог промисловості і населення до швидкості і комфорту перевезень. З цим зв'язане значне підвищення в останні роки обсягу авіаційних перевезень і розширення мережі високошвидкісного залізничного транспорту.

У 1998 р. транспортна галузь країни знаходилася в стані спаду, загальний обсяг перевезень, у порівнянні з 1997 р., знизився на 3,9%. У самому значному ступені криза торкнулася сфери внутрішніх вантажоперевезень, де обсяг падіння склав 5,4%. На 2,4% знизився пасажиропотікік усередині країни, У цілому обсяг внутрішніх перевезень упав за рік на 4,1%.

У меншому ступені кризові тенденції торкнулися сфери міжнародних перевезень. Загальне падіння в даній області склало 1,1%, хоча обсяг міжнародних вантажоперевезень знизився на 4,5%.

На долю автотранспорту приходиться більш 58,2% обсягу пасажирських і більш 50,1% обсягу вантажних перевезень. Основою розвитку даної галузі є постійна увага державної і місцевої влади до проблем розширення і поліпшення якості дорожньої мережі, а також нарощування і більш оптимальне використання існуючого автомобільного й автобусного парку. Японія займає перше місце у світі по щільності дорожньої мережі з твердим покриттям (більш 3 км./кв.км.).

Залізничний транспорт. У квітні 1987 року держкомпанія Japan National Railways була приватизована і розбита на сім регіональних компаній JR (Japanese Railways), що привело до підвищення ефективності керування і