В даний час крім JR у Японії існує 15 основних і 6 не основних приватних залізничних компаній, 13 метрополітенів і 98 ліній місцевого значення.

Обсяг пасажирських перевезень знизився у 2000 р. на 1,8%, причому найбільшою мірою це торкнулося приватних компаній, що не входять до складу групи компаній JR. У даному секторі падіння склало 2,1%. На 4,7% зросло число пасажирів, що користаються послугами ліній високошвидкісного залізничного транспорту «Сінкансен».

Більш напружено складалася ситуація в області вантажних залізничних перевезень. Загальне падіння обсягу перевезень по показнику кількості перевезених вантажів склало 5,9%, хоча при розрахунку в одиницях «т.-км.» вантажопотік знизився на 1,4%. Особливо негативно кризові тенденції позначилися на часткі залізничних компаній, де спад досяг 11,6%.

В авіації 10 авіакомпаній здійснюють повітряні перевезення на регулярній основі; 74 працюють у сфері чартерів.

Обсяг пасажирських перевезень на внутрішніх авіалініях склав у 2000 р. 7,5 млн.чол. (6,4 млрд.пас.км.), що на 1,8% більше, ніж у 1999 р. Перевезено 83 тис.т. (80,1 млн.т.км.) вантажів, що по показнику «у тонн» на 0,3%, а по показнику «т.-км.» на 0,1% менше, ніж у 1999 р.

Відбулося деяке зниження (на 0,5%) числа пасажирів на міжнародних повітряних лініях. Усього за рік перевезено 1,3 млн.чол. (6,7 млрд.пасс. км.). По обсязі вантажних перевезень на міжнародних лініях – 91 тис.т. – відбулося збільшення на 1,2%, по показнику «т.-км.» – 590 млн.т. км. – вантажопотік знизився на 1,2%.

Виконаний 7-ий п'ятилітній (1996-2000 р.) план розвитку аеропортів. Сумарні витрати на його реалізацію склали 3,6 трлн.ієн, причому 570 млрд.ієн склали приватні інвестиції,

Морський і річковий транспорт: основний вантажопотік проходить через 5 основних портів: Кейхін (Токіо і Йокогама), Нагая, Осака, Кобе й Каймой. Дані порти оснащені всім необхідними для обслуговування океанських судів будь-якої водотоннажності. Японія займає 2-і місце у світі (після Ліберії) по сумарній водотоннажності торгового флоту (близько 7000 судів, загальна водотоннажність 17845 гросс тонн).

У 2000 р. загальний обсяг вантажів, перевезений даним видом транспорту усередині країни, склав 43,4 млн.т. (18,9 млрд.т. км.), що на 9,1% (8,6%) менше, ніж роком раніш. Особливо знизилися перевезення вугілля (на 24,6%) і металу (на 26,6%). На 3,7% знизився обсяг перевезень палива і мазуту.

Позитивним зрушенням у даній галузі повинна сприяти реалізація урядового плану розвитку морських портів і інфраструктури. На ці цілі до 2002 р. виділено 7,5 трлн.ієн., що включає заходи щодо розвитку портів (4,3 трлн.ієн), проекти в області захисту навколишнього середовища (680 млрд.ієн), діяльність по поліпшенню портової інфраструктури (1,4 трлн.ієн) і рішення задач загальної координації (1 трлн.ієн).

4.4. Туризм

Для сучасного середньостатистичного японця поїздки і подорожі стали органічною складовою його способу життя. На відпочинок і розваги, серед яких чималу частку займає туризм, приходиться понад 20% сімейних витрат. Кожен дорослий громадянин країни встиг тричі побувати за рубежем.

Початок ери міжнародного туризму в Японії звичайно датують 1963 р., коли парламентом країни був прийнятий закон, що визначив основні цілі і напрямки: з одного боку, залучення іноземних туристів, з іншого боку — підтримка прагнення японців довідатися світ.

Туризм у Японії став справою загальнонаціональною. Він — об'єкт безустанної уваги авторитетних державних структур, насамперед департаменту туризму Міністерства транспорту, що розполагає цілою мережею регіональних відділень, а також двох органів при Канцелярії прем'єр-міністра країни — Ради по туристичній політиці і Міжвідомчій координаційній раді по туризму. У задачу останньої входить узгодження дій більш ніж двадцяти міністерств і відомств, так чи інакше зв'язаних з туризмом.

З метою сприяння іноземцям, що приїжджають у Японію, і громадянам Країни висхідного сонця, що збираються за рубіж, у квітні 1959 р. на основі спеціального закону була створена некомерційна Японська національна туристична організація (JNTO). Проблеми ж туризму усередині країни перебувають у віданні головним чином Японської туристичної асоціації (JTA).

Організацією туризму в Японії займаються спеціалізовані туристичні агентства і фірми, яких тут нараховується більш п'яти тисяч.

Турбота держави про розвиток туристичного бізнесу виявляється й у правовій підтримці перспективних починань у цій галузі. Прикладом можуть служити закони про розвиток курортних районів, про національні парки, про поліпшення устаткування міжнародних туристичних готелів, про роботу гіда-перекладача, про розвиток туризму через традиційні свята і заходи, про гарячі джерела і багато хто інші.

Погоджені зусилля держави і бізнесу не пропали даром. Сьогодні Країна висхідного сонця має у своєму розпорядженні першокласні, говорячи мовою фахівців, «туристичні ресурси»: заповідники й історичні пам'ятники, зоопарки і ботанічні садами, музеї і розважальні комплекси. А ознайомлення з цими визначними пам'ятками перетворюється в комфортне заняття завдяки розвитому готельному господарству, сучасній транспортній системі і сервісу, що відповідає світовим стандартам. Безпосередньо в сфері туризму трудиться близько 1,91 млн. чоловік. Крім того, 4,1 млн. чоловік, чи 6,3% від числа японців, що мають постійну роботу, зайняті виробництвом зв'язаних з туризмом товарів і послуг. Їхня частка у валовому внутрішньому продукті країни складає 5,4%.

За період з 1960 р. по 2000 р. число іноземних туристів, що щорічно відвідують Японію, зросло з 353 тис. чоловік до 3468 тис. чоловік, тобто збільшилося майже в 10 разів. Це безумовно успіх, хоча і відносний: до країн більш розвинутих у тому, що стосується іноземного туризму, Японії ще далеко. Якщо відношення числа закордонних туристів, що приїхали, наприклад, у Великобританію, до кількості громадян цієї країни склало в 2999 р. 0,33, у Франції — 1,04, у Сінгапуру — 2,02, в Австрії — 2,28, то в Японії — 0,03.