Набагато більш високі досягнення Японії зв'язані з іншою стороною міжнародного туризму — поїздками японців в інші країни. За той же період число громадян Країни висхідного сонця, що щорічно виїжджають за рубіж, підскочило більш ніж у 100 разів. Підраховано, що витрати японського туриста, що виїжджає за рубіж, складають у середньому за одну поїздку 3200 доларів.

5. Економічні зв?язки Японії

Японія займає одне з ведучих місць у міжнародних економічних відносинах. Вона виступає найбільшоб капітало- і товароекспортуючою країною. На нее приходиться 7,2% світового обсягу закордонних прямих капіталовкладень і 6,2% світового експорту. По обсязі експорту товарів і послуг вона уступає США і Німеччини.

Японське господарство не відрізнялося відкритістю свого зовнішньоекономічного порядку. По величині експортної квоти, масштабам іноземного капіталу вона може бути віднесена до напіввідкритої економіки. За рубежем реалізується 10-14% ВВП. Останній показник близький зовнішньоторговельній квоті США, але в півтора разу уступає величині експортної квоти ЄС. Ряд галузей промисловості майже цілком працює на експорт (виробництво годинників, магнітофонів – 90%, касових апаратів – 83, копіювальних машин – 77%). Біля 25% продукції машинобудування спрямовується на зовнішній ринок.

Тривалий час Японія виділялася високими темпами експорту, що у два рази випереджали приріст світового експорту. У 90-ті роки темпи японського експорту різко упали. Обсяг вивозу товарів і послуг виріс тільки на 1/5 і в 2,5 рази уступав приросту світового експорту.

Відбулося ослаблення конкурентноздатності японських товарів на міжнародних ринках. Важливе значення в цьому процесі зіграв ціновий фактор. Значно підвищилася вартість одиниці експортованої продукції – у 5,4 рази за 1970-2000 р., а у всіх промислово розвитих країнах – у 4 рази.

По окремих видах продукції на долю компаній приходиться вагома частина експортних постачань у світі: судна –25,6%, легкові автомобілі – 18,3%, електромашинобудування – 17,5%, сталь – 17,4%, напівпровідники – 16,3%, конторське устаткування – 14,2%, телекомунікаційне устаткування – 10%.

Структура імпорту відображає процеси міжнародної спеціалізації промисловості, інтернаціоналізації господарства і бідність мінеральної вітчизняної бази. Японію відрізняє найнижча серед промислово розвинутих країн ступінь самозабезпеченості сировиною і паливом, країна майже цілком залежить від увозу багатьох видів мінеральної і сільськогосподарської сировини. Вона виступає великим покупцем мінеральної сировини на світових ринках. На Японію приходиться понад 30% світового імпорту залізної руди, понад 19% руд кольорових металів, кам'яного вугілля, бавовни і вовни, великі позиції займає риба. У структурі імпорту, як і в інших ведучих розвитих країнах, основне місце (але більш низьке) займають продукція машинобудування і хімічні товари – 35%.

Таблиця 1.

Структура японського імпорту, %

Товарні групи | 1960 | 1980 | 2000

Продовольство | 12,2 | 12,1 | 13,8

Текстиль | 17,6 | 3,3 | 0,5

Руда металів | 15,0 | 5,0 | 2,5

Інші матеріали | 16,5 | 9,9 | 5,7

Мінеральне паливо | 16,5 | 41,3 | 18,4

Хімічні товари | 5,9 | 6,5 | 7,0

Машини й устаткування | 9,0 | 7,2 | 28,0

Інші товари | 7,3 | 7,2 | 24,3

Важливою особливістю географічної структури зовнішньоторговельних зв'язків є їхня спрямованість на США. Дотепер на американському ринку реалізується 28-30% японського експорту і забезпечується 22-24% імпорту. У свою чергу на Японію приходиться порядку 11% американського експорту, у тому числі майже 20% збуту сільськогосподарської продукції, і 14% імпорту.

Економічний розвиток і структура виробництва визначили велику залежність Японії від країн, що розвиваються – біля половини її експорту і понад 40% імпорту. Південно-Східна Азія і країни Перської затоки дотепер є головним ринком збуту і постачань енергетичної сировини.

Вона забезпечує Індонезії 37% її експорту і 24% імпорту, Малайзії – 26% її імпорту і 16% експорту, Сінгапуру – 21% її імпорту. Японія є також основним експортним і імпортним ринком КНР (15-16%).

Торговий оборот зводиться з величезним позитивним сальдо, що перевищує 100 млрд. дол.; 40% його обсягу утворюється в товарообігу із США.

Будучи одним з полюсів притягання міжнародних платіжних коштів, країна стала одним з найбільших кредиторів позичкового капіталу й економічної допомоги. Вона відіграє важливу роль у наданні урядової допомоги розвитку, ставши найбільшим донором (2000 р. – 20%).

Таблиця 2.

Приплив інвестиційно-промислового капіталу у Японію, млн. ієн

Галузі | 1994-1996 | 1997-2000

Обробна промисловість | 2063,7 | 10774,7

Машинобудування | 950,7 | 5504

Інші сектори | 2878,7 | 14849,3

Банки, страхування | 650,3 | 4507

Усього | 4943,3 | 25625

Значна частина допомоги традиційно спрямовується в азіатський регіон (понад 60%), де Японія є найбільшим донором (близько 50%). Саму значну частину її одержують КНР, Індія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни. На відміну від США і західно-європейських країн більше половини двосторонньої допомоги надається у виді ієнових позик під низький відсоток. Вони носять в основному незв'язаний характер, чим також відрізняються від допомоги ряду західних країн.

Зовнішньоекономічна експансія сприяла появі в Східній Азії могутнього фінансового центра. Токіо уступає Нью-Йорку і Лондону по обсязі валютно-біржових операцій, кількості котируємих на фондовій біржі найменувань цінних паперів і обсягу купівлі-продажу. У Токіо акредитовано близько 100 іноземних банків, що в 4 рази менше, ніж у Нью-Йорку і Лондоні.

Слабість Токіо як міжнародного фінансового центра стримує процес зміцнення позицій ієни в якості