Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояс-нюється такими факторами:*

розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі роз-витку хімічної промисловості;*

переходом на ресурсозберігаючі технології;*

впровадженням прогресивних методів обробки первинних ма-теріалів.

У світовій торгівлі продовольством відзначається відносне зменшення попиту на нього. Деякою мірою це зв'язано з розширенням виробництва продовольства в промислово розвитих країнах.

Однією з сфер міжнародної торгівлі, яка найбільш швидко розвивається, є торгівля хімічною продукцією. Слід зазначити тенденцію в збільшенні споживання сировини й енергоресурсів. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробленням замінників сировини, більш економічним його використанням, поглибленням його переробки.

Унаслідок розвитку хімічної промисловості та змін у структурі паливно-енергетичного балансу різко зросла торгівля мінераль-ним паливом —нафтою і природним газом. Так, у 1996 р. світовий експорт нафти зріс на 18,5 %, а експорт сільськогосподарської й мінеральної сировини впав більш ніж на 5 %. Частка палива в міжнародній торгівлі в 1996 р. становила 8,1 % (20 % у середині 70-х років).

НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації вироб-ництва, яка набирає особливо широких масштабів у машинобуду-ванні. Відбувається перехід від міжгалузевої спеціалізації до внут-рішньогалузевої, від готової кінцевої продукції — до проміжних видів виробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонен-тами, які часто виготовляються на підприємствах різних країн. Внутрішньонаціональні й міжнародні кооперовані поставки дося-гають 50—60 % вартості продукції багатьох галузей промисловості індустріальних країн Заходу. Більш ніж 30 % товарообороту між цими державами припадає на взаємні кооперовані поставки. Ко-оперовані поставки відіграють помітну і дедалі зростаючу роль в експорті цілої низки країн, що розвиваються, в тому числі таких великих, як Індія, Бразилія, Мексика.

Отже, вироблена продукція дедалі частіше становить результат міжнародних коопераційних зв'язків, а зовнішня торгівля не тіль-ки виконує функцію реалізації кінцевого продукту, але все більше перетворюється на сполучну ланку виробничого процесу. Ця тен-денція особливо помітна щодо провідних індустріальних країн світу. В експорті їх машинобудівної продукції частка комплекту-ючих виробів уже в середині 80-х років упритул наблизилася до 50 % і продовжує зростати.

Поглиблення спеціалізації спричинюється також прискорен-ням морального старіння і швидким оновленням асортименту, що веде до спеціалізації наукових досліджень. У передових сучасних галузях (напівпровідники, ЕОМ) цикл «життя» продукції стано-вить 3—5 років, в усіх галузях обробної промисловості він фак-тично не перевищує 8—9 років порівняно з 20 роками в серед-ньому на початку сторіччя. Згідно з оцінками, в минулому десяти-річчі на світовому ринку було оновлено близько 80 % товарів. На світових ринках з'являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємних галузей, сфери ви-соких технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнан-ня для АЕС і т. д.).

Отже, відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В екс-порті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія — понад 20 %, Німеччина та Франція — близько 15 %) .

У зв'язку з нерівномірним розвитком НТП у світовому госпо-дарстві з'являються нові виробники, що створюють собі нові «ніші» або тіснять конкурентів. Цей процес приводить не тільки до поглиблення спеціалізації, а й до змін у соціальній структурі господарства.

За останні десятиріччя значно зросла роль торгівлі машинами й обладнанням. З 1983 р. по 2001 р. частка цієї товарної групи у світовій торгівлі збільшилася з 28,8 % до 42% Важлива тен-денція — розширення торгівлі машинами й обладнанням між промислово розвинутими країнами. З 1980 р. до середини 90-х років експорт машин і обладнання з розвинутих країн зріс у 3 рази. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного й електронного обладнання, на частку якого припадає понад 25 % усього експорту машинно-технічної продукції.

3. Географічна структура міжнародної торгівлі

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою роз-поділ торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура торгівлі звичайно уза-гальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються).

В сучасні системі світової торгівлі можна виділити три центри, між якими проходять основні товаропотоки (Див Рис. 1.1). Це Північна Америка, Західна Європа і Південно-Східна Азія (на чолі з Японією). Розподіл основних товаропотоків наведено в Додатку.

Рис. 2.1. Основні товаропотоки сучасної міжнародної торгівлі.

Основною тенденцією розвитку світової торгівлі є її лібералізація. Значно знижено рівень митних тарифів, скасовано багато обмежень, квоти і т. п. Однак існує ціла низка проблем. Одна з основних — наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торговельно-економічних блоків країн.

До формування таких блоків приводять об'єктивні політико-економічні процеси. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвиткові міжнародної торгівлі (в рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого — створює для неї ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню.

Першим кроком до утворення торговельно-економічних бло-ків стає створення зон вільної торгівлі. За оцінкою Світового банку, на рубежі 90-х років у межах таких зон здійснювалося близько 42 % світової торгівлі. Серед найвідоміших зон — Євро-пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА),