Сміт наштовхнувся на протиріччя, що складається в тім, що у відносинах між капіталістом і робітником (при найманні робочої сили) закон вартості, закон обміну еквівалентів начебто б порушується. Капіталіст оплачує робітникові у виді заробітної плати лише частина вартості, що створює працю робітника й одержує капіталіст. Сміт не міг пояснити це протиріччя в рамках теорії трудової вартості і робив висновок, що вартість визначалася працею тільки в "первісному стані суспільства", коли не було капіталістів і найманих робітників, тобто при простому товарному виробництві. Для умов капіталізму він сконструював іншу теорію - "теорію витрат виробництва", відповідно до якої вартість товару утвориться шляхом додавання заробітної плати, прибутку і ренти, що приходяться на одиницю товару. Для товарів, у виробництві яких не бере участь орендована земля, ціна складається з заробітної плати і прибутку. Він писав: "Заробітна плата, прибуток і рента є трьома первісними джерелами всякого доходу, так само як і всякої мінової вартості. Він включав у вартість, що складається таким чином, не просто прибуток, а природну, середню норму прибутку на капітал. Для нього було очевидно, що при відсутності перешкод для переливу капіталу норма прибутку в різних галузях і при різних додатках капіталу повинна зрівнюватися.

Центральною категорією теорії товарного виробництва і теорії вартості, як її складової, є товар, якому історично і логічно передує категорія "благо".

Для розуміння благ велике значення має їхня класифікація. Існує безліч критеріїв, на основі яких виділяють різні групи (види) благ. Найбільш розповсюдженим є підрозділ благ на матеріальні і нематеріальні.

1. Матеріальні блага включають: природні дарунки природи, продукти виробництва. Іноді до матеріальних благ відносяться і відносини по присвоєнню матеріальних благ. Їх поєднує той факт, що вони корисні.

2. Нематеріальні блага - ця блага, що впливають на розвиток здібностей людини, вони створюються в невиробничій сфері.

Особливе значення має поділ благ на економічні і неекономічні.

До економічних благ відносяться ті, котрі є об'єктом або результатом економічної, діяльності, тобто які можна одержати в кількості, обмеженій у порівнянні з потребами, що задовольняються, у той час як неекономічні блага надаються природою без додатка людиною зусиль.

Фрідріх Энгельс також відзначає, що: "Для того щоб стати товаром продукт повинний бути переданий у руки того, кому він служить як споживчу вартість. За допомогою обміну". Отже, товар це продукт праці, призначений для обміну. Він володіє принаймні двома властивостями:

- Здатність задовольняти яку-небудь людську потребу;

- Придатність до обміну.

Здатність товару задовольнити ту або іншу потребу людини складає його споживчу вартість.

Ця властивість властива всім товарам. Характер потреб може бути при цьому всіляким (фізичні, духовні). Різним може бути і спосіб їхнього задоволення.

Споживча вартість має три форми прояву:

а) кількість;

б) натуральна форма;

в) якість.

Останнє - це ступінь корисності даної споживчої вартості, ступінь її відповідності потреби, її придатності задовольняти потреба в конкретних умовах споживання.

Варто відрізняти споживчу вартість товару від споживчою вартості продукту в натуральному господарстві. Продукти праці в натуральному господарстві є споживчою вартістю для самих виробників, а товари володіють споживчою вартістю для інших, тобто суспільної споживчою вартістю. Споживча вартість товару переходить до безпосереднього виробника тільки за допомогою обміну.

Товар володіє не тільки властивістю задовольняти людські потреби, але і властивістю вступати у відносини з іншими товарами, обмінюватися на інші товари.

Здатність товару обмінюватися на інший товар виражає наявність у кожного з них вартості. Здатність товару до обміну у визначених кількісних пропорціях є мінова вартість.

1.2 Теорія вартості: попит або пропозиція.

Існують різні теорії вартості. Одна з них - трудова теорія вартості, що визначає субстанцію і величину вартості товару працею, витраченою на його виробництво. Основи теорії трудової вартості заклали англійські економісти У. Петти, А. Сміт і Д. Рикардо. У Петти з'явилася ідея, що вартість визначається працею взагалі. По Сміту, вартість товарів створюється в будь-якій галузі матеріального виробництва, однак конкретній праці він приписував стоимостеобразующие властивості. Д. Рикардо визначає вартість товарів працею, витраченою на їхнє виробництво, безвідносно до його конкретної форми. Разом з тим він не проводить розходжень між конкретною й абстрактною працею. Лише в працях К. Маркса вперше була відкрита двоїста природа праці товаровиробників, розуміння якої дозволило йому розробити справді наукову трудову теорію вартості.

Однієї з розповсюджених теорій є теорія граничної корисності. Вона з'явилася в другій половині XІ в. Її представниками є австрійські економісти Э.Бем-Баверк і К.Менгер. Прихильники цієї теорії затверджують, що вартість - це чисто психологічне явище, що пояснюється "граничної", тобто найменшої, корисністю даного товару для покупця. Бем-Баверк розкриває це положення на прикладі поселенця, що живе в лісі з п'ятьма мішками зерна. Перший мішок потрібний йому для прогодування, другий для поліпшення харчування, третій - для відгодівлі домашнього птаха, четвертий - для виготовлення горілки, п'ятий - для годівлі папуги, що служить йому забавою. Вартість хліба буде визначатися саме корисністю п'ятого мішка, що задовольняє ненасущні потреби. Звідси робиться висновок - чим більше товарів, тим менше їхня корисність для покупця, тим нижче їхня вартість.

Суть теорії попиту та пропозиції зводиться до наступного - вартість, або ціна товару визначається не витраченим на його виробництво працею, а винятково попитом та пропозицією. Відповідно до цієї