По визначенню Маркса "суспільно необхідний робочий час є той робочий час, що потрібно для виготовлення якої-небудь споживчої вартості при наявних суспільно нормальних умовах виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні вмілості й інтенсивності праці".

Суспільно нормальними (або типовими) умовами виробництва є ті, при яких створюється гнітюча частина товарів даного виду. Ринок не визнає індивідуальних витрат праці. На ринку однакові споживчої вартості будуть мати ту саму вартість - на рівні тих витрат, що вважаються суспільно необхідними, тобто середніми в даних умовах.

Таким чином, одиницею суспільно необхідного робочого часу є година праці, чиненого при типових виробничих умовах. Отже, величина вартості визначається часом, суспільно необхідним для виробництва даного товару.

Продуктивність праці визначається кількістю продукції, зробленої в одиницю робочого часу.

Практично продуктивність праці виміряється або шляхом розподілу обсягу зробленої продукції на витрачений час, або шляхом розподілу витраченого робочого часу на обсяг зробленої продукції. У цьому зв'язку виділимо, величина вартості товару змінюється, прямо пропорційно кількості і назад пропорційно продуктивній силі праці, що знаходить собі здійснення в товарі.

З цього випливає, що більш продуктивна праця за даний проміжок часу завжди створює велику вартість, чим менш продуктивний.

Отже вартість є суспільне, а не природна властивість речей; вона виражає собою суспільні відносини товаровиробників, опосередковане через речі. Як показує історичний досвід, стимули і тиск, створювані законом вартості, досить діючі й ефективні. І наслідки і приклади чинності закону вартості не обмежуються економічною сферою, але виявляються й у соціальній сфері.

Гроші виражають вартість всіх інших товарів. Однак це не виходить, що вони роблять товари порівнянними. Основою сумірності товарів є упредметненим у них суспільна праця. Для вираження вартості товару не обов'язково мати готівка . Товар думкою прирівнюється до грошей ще до обміну. Це можливо тому, що в реальній дійсності існує визначене співвідношення між вартістю золота і вартістю даного товару як продуктів людської праці.

Вартість товару в грошовому вираженні, є його ціна. Рівень цін визначається вартістю самих товарів, вартістю грошового металу (золота).

При визначенні ціни товару враховуються вартість товару, попит та пропозиція, стимули до праці, якість товару, взаємини продавця і покупця і т.д.

На ціноутворення впливає неможливість повторне виробництва продукту. Це стосується добутків художників і скульпторів. Відомо, що ціни на картини ростуть з ростом популярності їхніх авторів.

Продукти праці, що відбивають талант їхніх майстрів, що створили, існують в одному екземплярі. Крайня форма рідкості (нееластичності виробництва) визначає і крайню форму відхилення ціни від вартісної бази. Ціни на ці товари (так само як і на інші в силу тих або інших причин невідтворні продукти - старі марки, монети) ростуть прямо пропорційно росту суспільного багатства і грошових заощаджень населення.

2.2 Закон вартості: сутність, функції й обмеженість.

Закон вартості припускає формування в кожного окремого товаровиробника індивідуальних витрат праці і ресурсів і, відповідно, формування індивідуальної вартості й індивідуальної ціни, однак ринок визнає не ці індивідуальні вартості і, відповідно, ціни, а вартості і ціни суспільній, ринкові, в основі яких лежать ОНЗТ.

Закон вартості має об'єктивний характер, однак, цю об'єктивність не можна розуміти в тім змісті, що ніякі зовнішні фактори не в змозі впливати на ринкові ціни. Конкретні форми і рівні ринкових цін випробують на собі вплив усіляких факторів, а не тільки вплив ОНЗТ.

Закон вартості є закон цін, тому що зовнішньою формою прояву вартості є ціни. Вартість - це зміст ринкових відносин між учасниками ринку, ціна - форма цього змісту. Закон вартості і внутрішньогалузева конкуренція формують галузеві рівні ринкових цін. Індивідуальні ціни можуть не збігатися з галузевим рівнем цін, тому товаровиробники однієї галузі одержують різні величини прибутку на одиницю капіталу. Закон вартості і міжгалузева конкуренція формують міжгалузеві ринкові ціни виробництва. Товаровиробники різних галузей одержують на одиницю капіталу різні величини прибутку, що веде до переливу капіталу і формуванню цін виробництва, що обумовлюють одержання рівного прибутку на рівні капітали.

Сума цін виробництва в масштабі суспільства дорівнює сумі вартостей, перерозподіл вартості в результаті переливу капіталу відбиває облік витрат капіталу, однак загальний рівень цін виробництва і їхня зміна в кінцевому рахунку визначаються рівнем і зміною ринкової вартості, рівнем і зміною ОНЗТ.

Підіб'ємо підсумок. Сутність закону вартості полягає в тому, що в товарному виробництві основу пропорцій обмінюваних товарів визначає ринкова вартість, величину якої, у свою чергу, визначають суспільно необхідні витрати праці.

Функції закону вартості. Закон вартості виконує наступні функції.

Перша функція - здійснення обліку суспільної праці через формування суспільно необхідних витрат праці.

Друга функція полягає в тому, що закон забезпечує розподіл праці між різними сферами виробництва. Через механізм коливань ринкових цін навколо вартості відбуваються перелив і переміщення факторів виробництва з одних галузей національної економіки в інші, регулюється співвідношення між випуском різних товарів.

Третя функція - стимулююча. Закон вартості стимулює зниження виробничих витрат. Якщо індивідуальні витрати праці перевищують суспільно необхідні, то для того, щоб не розоритися, товаровиробник зобов'язаний знижувати величину цих витрат. Підприємці прагнуть робити продукцію з меншими індивідуальними витратами праці, що при даних цінах забезпечує ряд економічних