Тема:

Тарифи, та тарифні угоди в міжнародній торгівлі

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи: Тарифи, та тарифні угоди в міжнародній торгівлі

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сутністю тарифів та митно-тарифного регулювання.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та наукових джерел з міжнародної економіки, ЗЕД, економічної політики тощо;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що сьогодні перед Україною стає питання входження в СОТ, в зв’язку з чим Україні необхідно проводити виважену митно-тарифну політику. СОТ є окремою міжнародною організацією, яка розглядає питання міжнародної торгівлі і тарифів, чим займалася ГАТТ, а також нові аспекти світової торгівлі: інвестиції в цій сфері, торгівлю послугами, торговельний аспект прав інтелектуальної власності, застосування механізму вирішення спорів і взаємозв'язок торгівлі та збереження навколишнього середовища. Основними принципами СОТ є: відсутність дискримінації, вільна торгівля, передбачена політика, заохочення конкуренції і система заохочень для країн, що розвиваються. На сьогодні в СОТ 134 країн-членів. Цілий ряд країн намагаються вступити до організації, наполегливо працюючи над гармонізацією свого внутрішнього законодавства з вимогами СОТ. Більш 100 членів СОТ є країнами, що розвиваються. Ці країни відіграють велику роль у СОТ, як через свою чисельність, так і через посилення свого значення в глобальній економіці.

1. Роль тарифів в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Завдання, види та форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

Принципом юридичної рівності і недискримінації;

Принципом верховенства закону;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою:

забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку Україні;

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

законів України;

передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими вище актами і діями державних і недержавних органів.

На території України згідно з Законом „Про зовнішньоекономічну діяльність” запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно із статтею 24 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність” , а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до статті 25 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Ст.7 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”

Стаття 8 Закону України має назву „Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності”. Відповідно до цієї статті Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України.

Найвищим органом,