Огляди проводяться на регулярній основі. Огляди Європейського союзу, США, Японії і Канади - чотирьох лідерів світової торгівлі - проводяться раз у два роки, а інших договірних сторін - раз у чотири або шість років.
Розгляди проводяться Радою ГАТТ на основі двох доповідей. Одна доповідь готується урядом країни, а друга - Секретаріатом ГАТТ. Надалі ці доповіді, а також висновки засідання Ради публікуються, і їх можна одержати безпосередньо в Секретаріаті або через акредитованих ГАТТ агентів у справах продажу. Протягом двох років були проведені огляди 16 країн, включаючи всіх лідерів світової торгівлі.

ПРИЄДНАННЯ ДО ГАТТ. Звичайний шлях приєднання до ГАТТ пов'язаний із тривалим процесом розгляду й обговорення документів. Після одержання Радою ГАТТ офіційної заяви з проханням про приєднання Рада приймає рішення про створення робочої групи. Останній доручається проведення аналізу поточної торговельної і пов'язаної з торгівлею політики країни, що подала заяву; розглядаються можливі напрямки політики цієї країни на перспективу, особливо у випадках проведення економічних реформ, і обговорюються умови висновків протоколу про приєднання.
Аналіз торговельної політики проводить спеціальна робоча група на основі меморандуму, що його готує країна, яка подає заяву. Потім переговори щодо приєднання готуються у двох напрямках. Робоча група концентрується на визначенні основних умов приєднання, котрі іноді включають зобов'язання щодо загальної лібералізації політики в межах установлених термінів.
Крім того, країна, що подала заяву, проводить двосторонні переговори з іншими договірними сторонами стосовно тарифних та інших поступок, що ввійдуть у список до протоколу про приєднання. Саме в межах цього процесу визначаються конкретні вигоди, що одержать інші країни - члени ГАТТ від нового члена, і досягається баланс прав і зобов'язань.

Обидва ці аспекти відбиваються у доповіді, котру робоча група подає Раді. Потім умови, ухвалені Радою, ставляться на голосування, і питання вважається вирішеним у тому разі, якщо дві третини країн-учасниць проголосують позитивно. Після цього країна, що приєдналася, може підписати протокол, і приєднання підтверджується через 30 днів, якщо не потрібна процедура ратифікації.

Інша, спрощена процедура приєднання застосовується відносно країн, що розвиваються.

2.3 Всесвітня торговельна організація (ВТО)

Всесвітня торговельна організація "зв'язує нації для того, щоб глобальними спільними зусиллями підняти добробут і встановити добрі стосунки через чесну і відкриту торгівлю".

Всесвітня торговельна організація створена 1 січня 1995 р. Це дає можливість керуватися новими правилами торгівлі, узгодженими в Уругвайському раунді, що набрали чинності в той самий день. Досягнуті в результаті семирічних переговорів між 120 державами правила встановлюють букву закону в міжнародній торгівлі, що для товарів і послуг загалом становить біля 5 млрд. дол. щорічно

Завдяки угодам у рамках ВТО очікується, що світовий прибуток буде збільшуватися більш ніж на 500 млн. дол. щорічно до 2005 р. Річне зростання торгівлі щорічно підвищуватиметься на одну чверть. ВТО постійно перевіряє торговельні режими окремих країн. У її різних органах країни-члени можуть підтримати або не підтримати заходів інших членів, що можуть призвести до конфліктів у торгівлі. ВТО з самого початку цих конфліктів пропонує кілька механізмів узгодження з метою прийняття взаємоузгоджених рішень. Члени Організації також одержують інформацію щодо різних торговельних заходів і статистики, яка ведеться у ВТО на основі великої бази даних.

Торговельні спори, які неможливо розв'язати шляхом двосторонніх переговорів, вирішуються "судом" ВТО. Створені групи незалежних експертів вивчають спори відповідно до правил ВТО і приймають рішення. Така жорстка процедура забезпечує однаковий режим для всіх торговельних партнерів і змушує членів Організації виконувати свої обов'язки.

ВТО є також керівним консультантом світової торгівлі, її економісти тримають руку на пульсі світової економіки і вивчають основні торговельні напрямки на сьогоднішній день. Секретаріат допомагає країнам, що розвиваються, використовувати результати Уругвайського раунду через новоутворений Підрозділ розвитку й зміцнений Підрозділ технічного співробітництва і навчання.

Врешті-решт Всесвітня торговельна організація повинна стати форумом, де країни на постійній основі обговорюватимуть зміни торговельних поступок для подальшого зниження бар'єрів у торгівлі на світовому ринку. Нині вже розроблено розклад для подальших переговорів з більшості питань, особливо з питань, що стосуються деяких секторів послуг.

Усі 125 країн - членів старого ГАТТ автоматично стали членами ВТО на умовах прийняття Угоди Уругвайського раунду і зобов'язань з торгівлі товарами і послугами. Слід підкреслити, що переговори про членство в ГАТТ ще більш ніж 20-ти країн також завершилися успішно. Це свідчить про те, що ВТО в майбутньому охопить усю світову торгівлю.

У засіданнях ВТО беруть участь як представники дипломатичних місій у Женеві, так і спеціалісти, котрі безпосередньо направляються державами-членами.

Секретаріат ВТО налічує понад 450 осіб, що є представниками різних країн, і обслуговує всі засідання органів ВТО в їх штаб-квартирі в Женеві.

СУТНІСТЬ ПРАВИЛ ВТО:

Публікація і прозорість адміністративних торговельних обмежень і внутрішніх заходів.

Недискримінаційне застосування заходів, що впливають на іноземні товари і послуги (так званий режим найбільшого сприяння).

Недискримінаційне застосування внутрішніх заходів, що впливають на ринкове регулювання товарів і послуг як іноземного, так і вітчизняного виробництва (так званий національний режим).

Винятки з режиму найбільшого сприяння дозволяються для регіональних інтеграційних угод (зони вільної торгівлі й митні райони). Дозволяється також обмеження режиму найбільшого сприяння і національного режиму для торгівлі послугами. Тарифи можуть застосовуватися тільки стосовно імпорту. Винятки з режиму найбільшого сприяння, національного режиму або інших правил ВТО можуть бути зроблені також щодо заходів, пов'язаних з узаконеними національними або міжнародними об'єктами суспільної політики, такими, наприклад, як проблеми національної безпеки, захист прав людини, здоров'я, навколишнього середовища