Зміст принципів цілеспрямованості та врахування інтересів.

Система мотивації є важливою частиною управління по цілям. Вона зумовлює обгрунтованність стратегічних і тактичних цілей організації, встановлення на цій основі цілей підрозділів і кожного працівника, вибір засобів досягнення цілей, узгодження загальних, приватних і індивідуальних цілей, розробку систем мотивації, спрямованих на досягнення цих цілей.

До принципів цілеспрямованості можна віднести такі принципи:

Принцип поєднання прав, обов’язків та відповідальності, який полягає в тому, що кожний підлеглий повинен виконати покладені на нього завдання і періодично звітувати за їх виконання. Кожний в організації наділяється конкретними правами, несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань

Принцип приватної автономії та свободи полягає в тому, що всі ініціативи виходять з вільно діючих економічних суб’єктів, які виконують управлінську функцію за своїм бажанням в межах діючого законодавства. Свобода господарської діяльності представляється як професійна свобода, свобода конкуренції, свобода договорів і т.п.

Принцип ієрархічності та оборотного зв’язку полягає в створенні багатоступінчастої структури управління, при якій первинні (нижчі ланки) ланки управляються своїми ж органами. Ті в свою чергу підпорядковуються і контролюються органам наступного рівня. Постійний контроль за діяльністю всіх ланок організації здійснюється на основі зворотного зв’язку. По суті, ці сигнали, які відображають реакцію керуємого об’єкту на керівний вплив. По каналах зворотного зв’язку інформація про роботу керуємої системи безперервно поступає в основну систему, яка має можливість коригувати хід управлінського процесу.

Суть принципу мотивації така: чим досконаліше менеджери здійснюють систему заохочень і покарань, розглядаючи її з урахуванням непередбачених обставин, інтегрують по елементах організації, тим ефективніша програма мотивацій.

Принцип демократизації управління – відображає участь в управлінні організації всіх співробітників. Форми такої участі різноманітні: дольова сплата заробітної плати, грошові кошти вкладені в акції; єдине адміністративне керівництво; колегіальне прийняття управлінських рішень.

Принцип державної законності – система менеджменту повинна відповідати діючому законодавству.

Принцип обмеженої цілісності об’єкта та суб’єкта управління – полягає в припущенні, що управління це процес впливу суб’єкту управління на об’єкт управління. Вони повинні складати єдину комплексну систему, яка має вихід, зворотний зв’язок і зв’язок з зовнішнім середовищем.

Коли відомо особливості поведінки, характеру кожної окремої людини, можна прогнозувати її поведінку в потрібному напрямку. Недостатність уваги до соціальних та психологічних аспектів викликає нездорові відношення у колективі, що знижує продуктивність праці. Тому крім застосування зазначених принципів у керуванні персоналом необхідно формувати у колективі позитивного соціально-психологічного клімату, завдяки чому в значній мірі будуть вирішуватися виховні, організаційні і економічні завдання.

2. Залучення людини до праці, основи активної поведінки

Людина є найбільш цінним ресурсом держави та підприємства. Тому основою управління любою економічною системою повинно бути управління людськими ресурсами. Його зміст визначається соціальними відношеннями, об’ємами виробництва, технологій та іншими факторами.

На підприємстві важливими завданнями управління людськими ресурсами є мотивація, тобто процес спонукання людини до плодотворної діяльності, виходячи з його потреб та цілей підприємства. Узгодження інтересів співробітників і підприємства здійснюється у відповідності з характеристиками персоналу та виробничими ситуаціями. При виборі форм і методів мотивації необхідно враховувати мотиви людини, т.т. що спонукає її дії.

Мотиваційна структура характеризує співвідношення мотивів, які визначають поведінку людини. Це співвідношення формується під впливом як генетичних, так і середовищних факторів, в яких людина виховувалась і діяла.

В загальному плані мотиви поведінки людини можна розділити на егоїстичні та альтруїстичні.

В першому випадку мотиви зумовлені змістом роботи, умовами праці, характером взаємовідносин між співробітниками, можливостями проявлення і розкриття здібностей людини.

В другому випадку можуть бути три основні мотиви: значність роботи, матеріальна винагорода, вільний час.

Значність роботи оцінюється працівником з урахуванням думки його сім’ї, знайомих, засобів масової інформації і т.п. Для багатьох людей престижність їх діяльності є достатньо важливим мотивом.

Матеріальна винагорода може мати дві окремі форми. Частіше за все це грошові доходи. До даної групи мотивів відноситься також впевненість в забезпеченні роботою, доступ до дефіцитних благ, соціальна захищеність та інш.

Вільний час є важливим мотивом діяльності для творчих осіб, тих хто суміщає роботу та навчання, для жінок, які мають малолітніх дітей і т.п.

Поведінка людини, її активність також визначається співвідношенням цілей, які він ставить перед собою, і засобів їх досягнення.

Цільова орієнтація індивідуальна. Вона може змінюватися за періодами життя людини і під впливом зовнішніх факторів

При всьому різноманітті думок про сенс життя і цілях діяльності людини, не слід забувати про те, що матеріальні блага повинні бути не ціллю, а умовою, засобом розвитку творчих здібностей і духовного удосконалення.

В даний час прийнято розрізняти дві групи теорій мотивації: змістові та процесуальні. Перші основані на аналізі потреб людини; другі – на оцінці ситуацій, які виникли в процесі мотивації.

До потреб людини відносяться умови праці, заробітна плата, взаємовідносини з керівництвом. Відсутність певного рівня цих факторів можуть погіршати взаємовідносини між керівництвом та персоналом. Однак, покращення цих мотивів вище межі не приймається як мотивація.

З процесуальних теорій мотивації відокремлюють теорію очікування, теорію справедливості і модель Портера-Лаулера.

Теорія очікування характеризується рівнянням:

(В – Р) х (Р – В) х Ц, де

В – витрати, Р – результати, В –винагорода, Ц – цінність винагороди.

В теорії справедливості підкреслюється важливість співвідношення між зусиллями колективу і отримуваною винагородою. Якщо людина вважає, що її недооцінили, то мотивація і результативність праці знижуються.

Теорія Портера-Лоулера здійснила спробу об’єднати теорію очікування і справедливості. При цьому використовується співвідношення:

Результат – це функція здібностей, зусиль та задоволення працівника своєю роллю.

Зусилля – це функція цінності винагороди та її вірогідності.

Задоволення –