економічні і політичні умови, що полегшують національному капіталу пристосування до змін на міжнародних ринках. Зовнішньоекономічна діяльність є складовою частиною економічної і зовнішньої політики в цілому. Здатність країни регулювати зовнішній сектор залежить від можливостей уряду регулювати свою внутрішню економіку. Зовнішньоекономічні зв'язки складають розгалужену та розшаровану систему, мають планетарний характер. Вони виражаються у вигляді зовнішньої торгівлі, валютно-фінансових та кредитних операцій, виробничого кооперування, науково-технічного співробітництва, міжнародних послуг й інших форм міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля має центральне місце і відіграє провідну роль у всій системі зовнішньоекономічних зв'язків.
Зовнішньоекономічні зв'язки мають життєво важливе значення для економіки Італії. Велика залежність від зовнішньої торгівлі визначається, з одного боку тим, що основні галузі італійської промисловості функціонують використовуючи, головним чином завезену сировину, а з іншого боку – відносною звуженістю внутрішнього ринку, що обумовлює необхідність збуту за кордон значної частини національного продукту.
Італія відноситься до числа найбільш бідних корисними копалинами держав. До того ж сільськогосподарське виробництво не встигає за зростом вживання населенням продуктів харчування і змінами в його структурі.
За існуючими підрахунками, серед найбільших капіталістичних країн Італія в основному залежить від імпорту палива, промислової та сільськогосподарської сировини. Досить велика залежність Італії від ввозу продовольства і лісоматеріалів. Зростає імпорт продукції обробної промисловості. Значну роль імпорт відіграє в модернізації активних елементів основного капіталу італійської промисловості. Досить велика залежність Італії від імпорту іноземних технологій. Зовнішня торгівля в цій області характеризується хронічним негативним сальдо. Головними партнерами Італії є європейські країни (45 % зовнішньоторговельного обороту), США, Японія.
До 35 % зовнішньоторговельних операцій припадає на нафтогазоносні країни Близького Сходу і країни Латинської Америки. Значні прибутки Італія одержує від туризму (6 млрд. дол. щорічно).
Укріплення економічного потенціалу Італії нерозривно пов'язане з поглибленням її участі в міжнародному поділі праці. Під міжнародним територіальним поділом праці розуміється процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні погреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншим країнам. Міжнародний територіальний поділ праці також передбачає розвиток економіки з розрахунком на завезення ряду товарів та послуг з-за кордону, наявність між країнами або регіонами не лише торгівельних стосунків, але й кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв'язків.
У міжнародному поділі праці країна виступає як постачальник на світовий ринок продукції машинобудування (42 % експорту), легкої промисловості (текстиль, взуття, одяг), сільськогосподарської продукції (цитрусові, овочі, вина, фрукти). В імпорті головне місце займають машини та устаткування, в першу чергу складне, а також хімікати. Потреби економіки в імпорті нафти, вугілля, руд чорних та кольорових металів, лісоматеріалів, залізної руди, шерсті, бавовни, продовольств обумовлюють постійний дефіцит зовнішньої торгівлі. Він покривається надходженнями від іноземного туризму, грошовими переводами емігрантів. В господарство Італії надходять інвестиції зі США та західноєвропейських країн. Дефіцит зовнішньої торгівлі у платіжному балансі компенсується торгівлею патентами та ліцензіями, експортом капіталу.
Аналіз показників, що характеризують залежність Італії від зовнішніх ринків, а також експортну спеціалізацію і в певній мірі конкурентноздатність італійської продукції, призводить до висновку, що країна має сильні позиції на світовому ринку так званих традиційних товарів. Характерним для італійської зовнішньої торгівлі є постійна перевага імпорту над експортом.
Серед тенденцій економічного розвитку на найближчі 15-20 років слід відмітити: по-перше – розвиток інтеграційних процесів в країні вшир і вглиб. Економічна інтеграція – це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн, наприклад Європейський Союз, ОПЕК, Всесвітня торгова організація. Ці процеси безперечно приведуть до зміцнення позицій країни у світовому господарстві. Особливу роль в цьому зіграв перехід більшості країн - членів ЄС до єдиної валюти – євро. По-друге – інтеграція сприяє швидкій регіоналізації господарського життя. В ході складаються міцні господарські комплекси, наприклад по осям Баден - Вюртемберг - Баварія - Західна Австрія - Північна Італія - Гамбург - Північна Європа. Зв'язки по цим осям відіграють для її учасників вже нерідко набагато більшу роль, ніж взаємодія з іншими регіонами своїх країн.
За існуючими прогнозам до 2015 - 2020 р. ВВП буде рости помірними темпами, скоріше всього в межах 2,5 - 3 %. При таких темпах економічного росту сьогоднішня гострота проблеми зайнятості і безробіття збережеться або навіть дещо збільшиться.
Для більш ефективного розміщення продуктивних сил Італії необхідно: модернізувати структуру народного господарства, територіальне перерозподілити виробничий потенціал, створити нові територіальне виробничі комплекси.
В таких умовах, ймовірно, не гіршим варіантом для Італії було б підтримання в середньому нинішнього рівня життя, так як її помітне збільшення представляється досить проблематичним. Про це не раз говорили провідні західноєвропейські політики. Політичний зріст рівня життя можливий лише в країнах, які вступлять в Європейський Союз.
Обсяг туристичного обігу в Італії у 2001 році був представлений наступними цифрами: доход склав 28245,2 млн. дол., витрати – 12681,5 млн. дол., обіг – 40926,7 млн. дол.
В 1997 році відбувся офіційний візит в Україну Голови Ради Міністрів Італійської Республіки Р.Проді. Під час переговорів основну увагу було приділено визначенню шляхів подальшої співпраці двох країн в інвестиційній і торговельно-економічній сферах, підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження ухилень від сплати податків.
3-5 червня 1997 року в Україні перебувала делегація на чолі з керівником італійського концерну ФІАТ-АВІО П.Д.Роміті. В рамках
