При розгляді питань оплати праці, необхідно розрізняти грошову (номінальну) і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата- це сума грошей, отримана за годину, день, тиждень і т.д.

Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, який можна придбати на номінальну заробітну плату; реальна заробітна плата - це «купівельна спроможність» номінальної заробітної плати.

Очевидно, що реальна заробітна плата залежить від номінальної заробітної плати і цін на товари, що купуються, і послуги. Коли номінальна заробітна плата зростає, але одночасно ще більше збільшується вартість продовольства, житла, одягу й інших товарів першої необхідності, реальна зарплата скорочується. Це в першу чергу стосується ситуації, що склалася в даний час в Україні, основна частина заробітку (до 60-70%) витрачається на харчування, для порівняння - в розвинених країнах на харчування витрачається 20-30% заробітної плати Райсберг Б. Ринкова економіка. Москва, 1993.- с. 74.

У ході становлення ринкових відносин в економіці країни відбулося зниження відтворювальної і стимулюючої ролі оплати праці. Це обумовило зниження продуктивності праці, ослаблення зв'язку заробітної плати з результатами роботи, збільшення невиробничих витрат і надмірний ріст цін на продукцію, що випускається, зниження ефективності виробничої діяльності підприємств і функціонування галузей економіки.

Падінню продуктивності праці в керуванні виробництвом у значній мірі сприяла стійка тенденція зниження ціни праці – реальної заробітної плати працівників матеріального виробництва, і особливо на державних підприємствах. Низька ціна праці і необґрунтована його диференціація по галузях економіки і підприємствам галузі підсилили розрив зв'язку заробітної плати як з вартістю робочої сили, так і з кількістю і якістю праці. Цьому сприяло зневажливе відношення багатьох господарників до організації праці, виробництва і керування, до організації оплати і нормування праці.

За роки формування ринкових відносин у результаті зниження обсягів виробництва, росту цін на енергоносії, сировину і матеріали й інші фактори було порушене співвідношення темпів росту продуктивності праці і заробітної плати.

З організацією заробітної плати на підприємстві не залежно від форм власності і видів діяльності пов'язано вирішення такої двоєдиної задачі:

- гарантувати оплату праці кожному працівнику відповідно до результатів його праці і вартості робочої сили на ринку праці;

- забезпечити роботодавцю (незалежно від того, хто є роботодавцем: держава, акціонерне товариство, приватна особа чи хтось інший) досягнення в процесі виробництва такого результату, що дозволив би йому (після реалізації продукції на ринку товарів) відшкодувати витрати і дістати прибуток.

Тим самим, через організацію заробітної плати досягається необхідний компроміс між інтересами роботодавця і працівника, що сприяє розвитку відносин соціального партнерства між двома рушійними силами ринкової економіки.

Економічне призначення заробітної плати - забезпечувати умови життєдіяльності людини. Немає нічого дивного, що працівники прагнуть домогтися високої заробітної плати, щоб краще задовольняти свої потреби. Тим більше, що високий рівень заробітної плати може зробити благотворний вплив на економіку країни в цілому, забезпечуючи високий попит на товари і послуги.

При загальному високому рівні заробітної плати і тенденції до її підвищення росте попит на велику частину товарів і послуг. Прийнято вважати, що це явище веде до створення нових і розвитку вже існуючих підприємств, сприяє досягненню повної зайнятості. Прихильники економіки з високими заробітками додають, що в розвинених промислових країнах заробітна плата є й основним джерелом доходу й основним джерелом існування основної маси населення. Висока заробітна плата стимулює зусилля керівників підприємстві раціонально використовувати робочу силу, модернізувати виробництво.

Очевидно, що існує визначений граничний рівень, який не можна перевищувати при встановленні заробітної плати. Заробітна плата повинна бути досить висока, щоб стимулювати попит, але при її надмірному підвищенні є небезпека, що попит перевищить пропозиція, а це приведе до росту цін і запустить інфляційні процеси. Крім того викликає різке скорочення зайнятості в суспільстві і ріст безробіття.

2. Організація оплати праці

Організація оплати праці на підприємстві визначається трьома взаємозалежними і взаємозалежними елементами:

2.1. Нормування праці

Нормування праці є складовою частиною (функцією) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремими робітниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці.

Нормування праці – це частина організації праці на підприємстві, вид діяльності по управлінню виробництвом

Нормування праці багатоаспектна діяльність, ціль якої – визначення необхідних витрат і результатів праці і співвідношення між чисельністю персоналу і кількістю одиниць устаткування. Науково-обосновані норми відбивають технічні і технологічні можливості виробництва, враховують особливості застосовуваних предметів праці, фізіологічно виправдану інтенсивність праці і її нормальні умови.

Основні види норм праці:

Норма часу – це розмір витрат робочого часу, встановлений для виконання одиниці роботи працівником або групою працівників (наприклад, бригадою) відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах.

Норма виробітку - це встановлених обсяг роботи (кількість одиниць продукції), який працівник чи група працівників відповідної кваліфікації повинні виконати (виготовити, перевезти та ін.) за одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування – це кількість виробничих об'єктів (одиниць обладнання, робочих місць, об'єктів тощо), які працівник чи група працівників (наприклад,бригада) певної кваліфікації повинні обслужити протягом одиниці робочого часу в певних організаційно-технічних умовах, норми обслуговування призначаються для нормування праці працівників, зайнятих обслуговуванням