Кожне підприємство має власну організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємодією її підрозділів. Підрозділи виконують різні функції і можуть мати різну назву: цехи, відділи, служби, департаменти, секції, відділення тощо. Їх очолюють керівники (менеджери, завідувачі), які відповідають за роботу цих підрозділів. В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, намітилися наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

за центрами винекнення витрат;

за центрами відповідальності за витрати, що виникають;

за центрами рентабельності виробництва окремого продукту.

Побудова обліку витрат відповідно до організаційної структури дозволяє пов’язати діяльність кожного підрозділу з відповідальністю конкретних осіб (робітників, бригадирів, майстрів, керівників дільниць тощо), оцінити результати кожного підрозділу та визначити їх вклад у загальні результати діяльності підприємства.

Центри виникнення витрат – це окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.

Система обліку, в якій передбачено складання звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають обліком за центром відповідальності. Кожний підрозділ, який очолюється менеджером, називається центром відповідальності

Центр рентабельності і виробництва окремого продукту - це різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим виразом виготовленої продукції; витрати – грошовий вираз використаних ресурсів, а прибуток – різниця між доходом та витратами.

Основними передумовами формування та організації обліку за центрами витрат, відповідальності та рентабельності є чіткий розподіл витрат на залежні від функцій того чи іншого центру, постійні та змінні, прямі витрати від величини яких найбільш залежить прибутковість кожного виробу; калькуляція собівартості з повним розподілом витрат на рівні підприємства; відхилення в обліку трьох елементів витрат – матеріальних, трудових і накладних; планування прибутку та контроль за витратами.

2. Прогнозування: суть, класифікація, методи.

Важливе значення при формуванні фінансової стратегії має врахування факторів ризику.

Основу перспективного планування складає прогнозування, яке є втілення стратегії підприємства на ринку. Прогнозування складається у вивченні можливого фінансового стану підприємства на довгострокову перспективу. На відміну від планування завданням прогнозування не є реалізація розроблених прогнозів на практиці, так як вони представляють собою лише передбачені можливі зміни. Прогнозування зумовлює розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких при наміченій тенденції змін ситуацій на ринку дозволить визначити один з варіантів розвитку фінансового становища підприємства.

Склад показників прогнозу може значно відрізнятися від показників майбутнього плану. Прогноз може здаватися в чомусь менш підробним, ніж розрахунки планових завдань, а в чомусь він буде більш детально розроблений.

Основою прогнозування є узагальнення результатів і аналіз існуючої інформації з наступним моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників. Методи і засоби прогнозування повинні бути достатньо динамічними для того. Щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Оправний момент прогнозування – визнання факту стабільності змін основних показників діяльності господарюючого об’єкту від одного звітного періоду до другого. Це положення тим більш вірне, що інформаційною базою прогнозів є бухгалтерська та статистична звітність підприємства.

Результатом перспективного планування є розробка трьох основних фінансових документів:

прогнозу звіту про прибутки та збитки;

прогнозу про рух грошових коштів;

прогнозу бухгалтерського балансу.

Основною метою складання цих документів є оцінка фінансового стану підприємства на кінець запланованого періоду.

Для складання прогнозних фінансових документів важливо вірно визначити об’єм майбутніх продаж. Це необхідно для організації виробничого процесу, ефективного розподілення коштів, контролю над запасами. Прогноз об’ємів продажу дає уявлення про ту частину ринку, яку підприємство має на меті завоювати своєю продукцією.

Як правило, прогнози об’ємів продажу складають на три роки. Річні прогнози об’ємів продажу – по кварталах та місяцях. Чим коротший прогноз продажу, тим точніше та конкретніше повинна бути інформація, яка міститься в них. Це пов’язано з тим, що в перший рік виробництва вже відомі покупці продукції, розрахунки на другий та третій роки носять характер прогнозів, які складаються на підставі маркетингових досліджень.

Прогнози продажу відображаються як у грошових одиницях, так і в фізичних одиницях, але в любому випадку допомагають визначити вплив ціни, об’єму виробництва та інфляції на потоки готівкових грошових коштів підприємства.

Об’єм майбутніх продаж можна розрахувати, використовуючи наступні методи:

Евристичні – вони основані на усередненні даних, які отримані при інтерв”юірованні різних учасників ринку: працівників торгівлі, спеціалістів маркетингових служб, покупців. Позитивною рисою цього методу є те, що він представляє собою достатньо чітку інформацію про потреби споживачів. Однак, він не враховує високу вірогідність змін ринкової кон’єктури.

Аналіз часових рядів – використовується для обліку часових коливань об’єму продажу продукції. Включає метод екстраполяції, аналіз сезонності, аналіз циклічності.

Метод екстраполяції заключається в розповсюдженні висновків, отриманих в результаті спостережень за об’ємом продажу протягом обраного періоду часу, на майбутнє.

Великий вплив на об’єми продажу має фактор сезонності, наприклад, продаж побутової опалюючої апаратури нерівномірно розподіляється протягом року, збільшуючись у осінньо-зимовий період.

Метод аналізу циклічності дозволяє виявити зміни в об’ємі продажу, пов’язані з часовим споживанням продукції. Наприклад, об’єми продажу цеглин тісно пов’язані з планами будівництва. І тому цей метод широко використовується в галузях з яскраво вираженою циклічністю.

Економетрічні моделі. За допомогою цих моделей визначається кореляція розміру продажу від змін зовнішнього середовища підприємства, в тому числі макроекономічних змінних (темпи росту ВВП, зміни облікової ставки НБУ, темпів інфляції і т.п.), а також від галузевих показників (стану галузі, рівня конкуренції в неї, місткості галузевого ринку).

Поєднання результатів, отриманих за допомогою досліджень