режимі роботи устаткування і розподілення праці. [“Оптимізація трудових процесів та чисельність персоналу”, Б.М.Генкін, Москва, 2000].
2.Вимірювання продуктивності праці персоналу.
2.1 Вимірювання продуктивності.
Рівень продуктивності праці визначається через прямі та обернені показники.
До прямих показників належить виробіток продукції, безпосередньо продуктивність праці. Продуктивність праці визначається у натуральних, вартісних і нормативних показниках.
До обернених показників належать трудомісткість, яка поділяється на планову, фактичну і нормативну.
Загальний виробіток продукції – це та кількість продукції, яку випустило підприємство за розрахунковий період. Але для докладного економічного аналізу ефективності діяльності підприємства треба визначити, скільки продукції виробив окремий працівник, скільки продукції виготовлено за одиницю часу і скільки продукції за певний період виготовляє одиниця устаткування.
Основною проблемою економічної теорії та господарської практики є аналіз співвідношення витрат та результатів. Витрати визначаються по відношенню до економічних ресурсів. Результати характеризуються об’ємом випуску продукції, доданою вартістю, прибутком, а також показниками конкурентоспроможності, якістю життя, екологією та інш.
Співвідношення результатів до витрат в загальному випадку називаються ефективністю. Одним із аспектів цього поняття є ефективність по Парето, яка характеризується також розподіленням ресурсів, при якому результат по любому напрямку не може бути покрашений за рахунок погіршання результатів по іншим напрямкам.
Результати економічної діяльності перш за все характеризуються об’ємами продукції та прибутку. Тому практично важливішими показниками ефективності є продуктивність та рентабельність.
Продуктивність (англ. productivity) – визначається по відношенню до витрат праці, матеріалів, устаткування, енергії, а також по відношенню до сумарних витрат ресурсів.
Продуктивність системи в загальному випадку визначається за формулою:
p = O , де
I
Р – продуктивність; О – об’єм продукції (послуг) за визначений період часу в натуральних, вартісних вимірниках; І – витрати ресурсів, відповідно до об’єму продукції.
Для визначення продуктивності по видах ресурсів використовуються формули:
Рt= O , Рк=О, де
T К
Рt – продуктивність праці, рк – продуктивність капіталу, Т – витрати праці (робочого часу), К – витрати капіталу.
Продуктивність праці може бути розрахована на одиницю робочого часу або на одного працюючого. Об’єм продукції та витрати праці можуть бути визначені в абсолютних та відносних показниках.
Визначення продуктивності праці в натуральних показниках:
ПП нат.ок.= Q, де
Чоб
Q – кількість випущеної продукції в натуральних одиницях по підприємству або його структурному підрозділу;
Чоб – середньооблікова чисельність працюючих на цьому підприємству.
Показник, що характеризує кількість продукції, яку випускає одиниця устаткування за певний проміжок часу:
ПП нат.ус.= Q, де
Аоб
Аоб – облікова чисельність того устаткування, яке має найбільшу частку на цьому підприємстві 9головне устаткування). Такий показник має ще другу назву: технологічна продуктивність. Вона зазначається у технічному паспорті основних виробничих фондів.
Показник, який характеризує, скільки продукції можна виготовити за одиницю часу по підприємству:
ПП нат.під. = Q, де
Т
Т – час, затрачений на виготовлення всього обсягу продукції.
Визначення продуктивності праці у натуральних показниках є найбільш вірогідним методом, але він має обмежене застосування, оскільки не дає можливості порівняти продуктивність різного устаткування і по різних видах робіт, виконаних у неоднакових умовах, а також у цілому по підприємству. Щоб позбутися цього недоліку, застосовується інший метод.
Визначення продуктивності праці у вартісних показниках.
Згідно з цим методом
ПП в.ок = ВД
Чоб
ПП в.ус = ВД
Аоб
ПП в.під = ВД
Т
Де ВД – загальний обсяг випущеної підприємством продукції (виконаних робіт) у вартісних одиницях (валовий дохід).
Застосування цього методу дає змогу узагальнити в одному показнику продуктивності праці при виконанні різних робіт та виготовленні різноманітної продукції. Але він має один суттєвий недолік. Річ у тім, що в даному випадку показник продуктивності праці залежить від величин валового доходу підприємства. Одним з чинників зростання валового доходу можна досягти, застосувавши на виробництво продукції більш дорогі сировину та матеріали, не збільшують віддачі виробництва. Щоб уникнути цього недоліку, можна застосувати третій метод.
Визначення продуктивності праці в нормативних одиницях.
Згідно з цим методом обсяг виробництва вимірюється і визначається в нормативному робочому часі, а продуктивність праці обчислюється так:
n
ППн=? Т норм.год
І=1
Тф
n
Де? -сумарний обсяг виконаної роботи. Визначається за кожною і-операцією
І=1
Нормативи зібрані у довідниках „Збірники по нормативах” відповідних галузей економіки, які розробляються міністерствами.
Тф – фактично відпрацьований час у людино-годинах на підприємстві.
До обернених показників продуктивності праці належать показники трудомісткості продукції. Трудомісткість продукції визначається витратами робочого часу на одиницю продукції чи на конкретний комплекс робіт.
Нормативна трудомісткість окремого процесу дорівнює сумі витрат робочого часу окремого робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції або бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання комплексу робіт.
Планова трудомісткість визначається на основі показників нормативної трудомісткості. Така трудомісткість. Як правило, менша від нормативної величиною зменшення трудових витрат, що передбачено організаційно-технічними заходами підприємства. Але вона може дорівнювати і нормативній.
Планова та нормативна трудомісткість визначаються в людино-годинах.
Фактична трудомісткість показує фактичні витрати робочого часу окремого працівника, які припадають на одиницю готової продукції.
Розглянемо таблицю наведених даних про продуктивність праці в галузях економіки США та СРСР на прикінці 80-х років:.
Продуктивність праці в галузях економіки США (1987 р.)
Галузь | Внесок до національного доходу | Кількість зайнятих | Продуктивність праці
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8
1. Сільське господарство, лісова промисловість, риболовство | 95 | 2 | 3208 | 3 | 29613 | 0,67 | 9
2. Видобувна промисловість | 85 | 2 | 721 | 1 | 117892 | 2,0 | 2
3. Будівництво | 219 | 5 | 4998 | 5 | 43817 | 1,0 | 5
4. Обробна промисловість | 854 | 19 | 19065 |