5. Оптова та роздрібна торгівля | 740 | 16 | 24381 | 23 | 30351 | 0,69 | 8

6. Фінанси, страхування, нерухомість | 775 | 17 | 6549 | 6 | 118338 | 2,83 | 1

7. Транспорт, комунальні послуги | 408 | 9 | 5385 | 5 | 75766 | 1,8 | 3

8. Послуги | 794 | 17 | 24196 | 23 | 32815 | 0,74 | 7

9. Державний сектор | 535 | 12 | 17015 | 16 | 31442 | 0,75 | 6

10. Іноземний сектор | 30 | 1

Усього 4527 | 100 | 105518 | 100

[Джерело (гр.1-5): Макконел К, Брю С.Л, “Економікс” стр.112]

Продуктивність праці у галузях економіки СРСР (1998 р)

Галузь | Внесок до національного доходу,% | Кількість зайнятих, % | Продуктивність

праці

Бали (гр.2:рр.3) |

Ранг

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. Сільське господарство | 22,1 | 24,0 | 0,94 | 4

2.Промисловість | 42,7 | 39,0 | 1,09 | 2

3. Будівництво | 12,8 | 13,3 | 0,96 | 3

4. Транспорт, зв’язок | 6,2 | 11,6 | 0,34 | 5

5. Торгівля, збут, заготівля | 15,6 | 10,9 | 1,43 | 1

6. Інші види діяльності | 1,8

[Джерело (гр.1-3): “Ефективність праці в умовах нового господарського механізму, М.Наука, 1992 р. стор.84].

Поряд з продуктивність при аналізі виробничих систем використовуються інші показники:

дійсність;

економічність;

прибутковість;

якість трудового життя;

впровадження новітніх технологій.

Ці показники характеризують:

дійсність – ступінь досягнення цілей системи;

економічність – співвідношення необхідних та фактичних витрат ресурсів;

якість – співвідношення характеристик продукції стандартам та вимогам споживачів;

прибутковість – співвідношення між прибутком і витратами.

2.2 Вимірювання рентабельності.

При аналізі ефективності праці суттєво теоретичне і практичне значення має співвідношення прибутку від певного виду діяльності і відповідних витрат праці. Таке співвідношення В.В. Новожилов назвав рентабельністю праці. Практично цей показник доцільно визначати як рентабельність витрат на оплату праці або як рентабельність сумарних витрат на персонал:

Ri= Di-Zi,

Zi

Zi>Zi*, де

Ri – рентабельність праці і-го виду; Di – додана вартість від діяльності персоналу і-й групи; Zi – витрати на персонал і-й групи; Zi* - мінімально припустиме значення для Zi.

Для економіки держави Di відповідає частині національного доходу, який отриманий в результаті і-го виду ( це може бути внесок і-й галузі в національних доход). Як один з показників рентабельності праці можна розглядати норму доданої вартості [К.Маркс]

В макроекономічному аспекті рентабельність праці характеризується перш за все часткою заробітної плати в національному доході держави. В Україні ця частка значно нижча ніж у розвинутих країнах (за різними оцінками, в 2-3 рази), що є однією з важливих причин нізького рівня ефективності економіки і споживачів матеріальних благ. Співвідношення ціни і заробітної плати не забезпечує можливості науково реалізовувати обґрунтування норм споживання для більшості громадян України. Цим зумовлена перш за все соціальна нестабільність українського суспільства.

Пряме співвідношення результату Di і витрат Zi за наведеною нижче формулою можливо для деяких галузей творчої діяльності на підставі ставок авторської винагороди. Так, винагорода винахідників складає як правило, 20% чистого економічного ефекту від реалізації винаходу. Якщо прийняти величину ефекту за 100%, то співвідношення між результатами та витратами праці в даному випадку складає:

Rвин = Dвин – Zвин= 100-200 = 4.

Z вин 20

Ефект від винаходів, які ґрунтуються на принципово нових наукових ідеях, в десятки разів перевищує винагороду авторів. Це свідчить про те, що ефективність творчої діяльності може бути значно вищою по економіці країни в середньому.

3. Динаміка та резерви підвищення продуктивності праці персоналу.

3.1 Резерви підвищення продуктивності праці персоналу.

Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежать від багатьох чинників, як внутрішніх так і зовнішніх, але їх можна об’єднати у такі три великих групи:

техніко-технологічні, які визначаються рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва;

організаційні, які відображають рівень організації виробництва;

соціально-економічні, які насамперед залежать від людського фактору;

природні умови та географічне розміщення.

Важливим чинником підвищення продуктивності праці на підприємстві та в галузі в цілому є їх індустріалізація, яка полягає у створенні прогресивної виробничо-технологічної бази. Це багатогранний комплексний процес, в основі якого лежать застосування сучасних технологій, упровадження нових комп’ютерних розробок, перехід до механізованого складання різноманітних виробів тощо.

Організаційні чинники спрямовані на створення такої організації виробничого процесу, яка ліквідує простої робочого часу і забезпечує оптимальне завантаження як усім членам трудового колективу, так і основним виробничим фондам підприємства.

Соціально-економічні чинники можна умовно поділити на фактори морального і матеріального стимулювання. Як перші, так і другі є стимулами заінтересованості працівників у підвищенні своєї продуктивності. До них належать: зростання заробітної плати, премії, доплати, можливість самовираження і творча заінтересованість, кар’єра, підвищення кваліфікації.

Природні умови та географічне розміщення виділяють і аналізують передусім на підприємстві добувної та деяких переробних галузях промисловості.

Резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці, які з’являються внаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо).

Резерви можна розглядати з точки зору як часу та їх використання, так і сфери виникнення.

За часом використання розрізняються поточні та перспективні резерви. Поточні резерви можуть бути використані протягом місяця, кварталу або року. Перспективні резерви використовуються через рік або кілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.

За сферами виникнення розділяються загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

До загальнодержавних належать резерви, використання яких впливає на зростання продуктивності праці в економіці в загалом. Вони пов’язані з недовикористанням науково-технічного прогресу, нераціональним розміщенням підприємств та неефективною