Висновок.

Діяльність, яка має елементи новітності, раціоналізації та творчості, значно ефективніша до зростання добробуту народу, ніж виконавча праця по заданій технології. В зв’язку з цим важливо встановити причини, з за яких частка особистого споживання (праці для себе) в результатах праці раціоналізаторів, винахідників, письменників і інших представників творчої діяльності може бути меншою, ніж у тих, хто зайнятий в основному а-працею.

В роботах по історії науки приводяться десятки прикладів різкого підвищення ефективності виробництва під впливом нових технічних та організаційних ідей. Загальновідомо, що парова машина Дж.Уатта відшкодувала витрати на науку, які могли бути витрачені за всю попередню їй історію людського суспільства. Багатократний зріст ефективності став слідством винаходу Є.Сімпсоном динамо машини (1867 р.), Г.Даймлером – бензинового двигуна (1885 р.), Р.Дизелем – двигуна на важкому пальному (1892 р.) та т.п. Якісні зміни у виробництві виникали і завдяки не лише технічним, а й організаційним ідеям. Прикладами можуть служити роботи Г.Форда по організації масового випуску автомобілів, Ф.Тейлора по раціоналізації трудових процесів та інш.

В другій половині ХХ століття в розвинутих країнах значно прискорився процес якісних змін не лише у структурі виробництва, але й в структурі населення: різко зменшилася доля чисельності робочих та селян, а частка зайнятих у науці, освіті, медицині, сфері послуг зросла.

Так, 3 % населення США зайнятого у сільському та лісовому господарстві, повністю забезпечують країну продовольством та забезпечують значні експортні поставки. В нашій країні наприкінці 80-х років частка зайнятих у сільському та лісовому господарстві складала більш ніж 20%. Крім того, до сільськогосподарських робіт залучалися мільйони городян та військовослужбовців. Реально в сільському господарстві було зайнято близько 25% населення країни. При цьому ввозилася значна кількість зерна, рослинного та тваринного масла, м’яса і т.п.

В цілому корисний результат сільськогосподарського виробництва США з урахуванням якості продуктів був не менш як два рази більшим, ніж у нас, а чисельність зайнятих – у 8 разів менша. Реальне відставання вітчизняного сільського господарства від цієї галузі США по продуктивності праці складає не менш ніж 16 разів. Однак, інтенсивність праці американських фермерів практично не вища за інтенсивність праці наших колгоспників більш ніж у 2 рази. Тому, причини більш ніж 15-кратної розбіжності у продуктивності праці полягає і в тому, що сільськогосподарська праця в США механізована, комп’ютеризована, краще організована і в значній мірі використовуються досягнення науки. В кожній одиниці сільськогосподарської продукції США та інших розвинутих країн не менш ніж половина її вартості складає інтелектуальна праця біологів, хіміків, інженерів, математиків, економістів, метеорологів. Також потрібно враховувати більш сприятливі кліматичні умови ряду країн, в частковості США. Але загальна закономірність від цього не змінюється. Так, у Швеції, де кліматичні та ґрунтові умови значно гірші за наші, частка зайнятих у сільському та лісовому господарстві складає 5% при практично повному самозабезпеченні продуктами значно вищої якості ніж у нас, і при більш сприятливої екологічної обстановці.

Аналогічна ситуація спостерігається і в промисловості. В розвинутих країнах частка робочих в загальній чисельності населення менша, ніж у нас, а товарів та послуг – більше, а головне – їхня якість на порядок вища, ніж у нас. Основна причина – рівень інтелектуалізації праці, ефект, який вносять вчені та інженери у створення продукції. При цьому частка витрат на особливе споживання винахідників та раціоналізаторів не перевищує 20% чистого економічного ефекту від їхньої діяльності.

Для економіки країни роль творчої діяльності можна оцінити по приросту кінцевого продукту, за рахунок технічного прогресу. За другу половину ХХ століття у розвинутих країнах внесок цього фактору перевищив 50% загального приросту національного доходу. Відповідна величина колишнього СРСР складала 10-15%. В Україні на при кінці 90-х років внесок технічного прогресу в розвиток економіки став ще меншим.

На прикінці ХХ століття творча діяльність в найбільший мірі визначає багатство держави та рівень добробуту її населення. Економічна реальність вимагає переосмислення уявлень про виробничу та невиробничу працю, а також про механізм формування національного багатства.

Розбіжності в ефективності окремих видів праці звичайно пояснюють розбіжностями у важкості виконуваних робіт, а як слідство, в витратах на підготовку робочих і спеціалістів. Залежність між витратами на освіту і ефективність праці, безумовно, існують.

Проблеми ефективності праці безпосередньо пов’язані з теорією вартості.

При аналізі вартості перш за все необхідно визначити її зміст. Практично вартість продукту утворюється як сума загальних витрат на використовуємі ресурси. Витрати праці входять у вартість у вигляді ціни життєвих благ, які формуються на ринку, які споживаються всіма, хто прямо або посередньо приймав участь у створенні даного продукту. В цьому полягає уречевлення праці в товарі.

ЛІТЕРАТУРА

„Економіка підприємства”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.

„Економіка і соціологія праці”, Б.М.Генкін, Москва, 2000 р.

„Основи менеджменту”, Н.І.Кабушкін, Москва, 1999 р.

„Теорія економічного аналізу”, Н.В.Боканов, А.Д.Шеремет, Москва, 2000р.

„Економіка виробничого підприємства”, Й.М. Петрович, Київ, 2003 р.

„Економіка підприємств”, А.В.Шегда, Київ, 2003 р.

„Керівництво по плануванню діяльності підприємства”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.

„Економіка підприємства”, В.О.Протопопова, А.Н.Полонська, Київ, 2003 р.

„Економіка”, А.Булатова, Москва, 1997 р.

„Економіка підприємств”, Ф.С. Покропивний, Київ, 2001 р.

„Економіка підприємств”, Н.А. Сафонова, Москва, 1998 р.

„Організація та оплата праці в ринкових умовах”, А.В.Калина, Київ, 1998 р.

„Маркетинг”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.

„Економічний аналіз”, А.Е.Гінзбург, Санки-Петербург, 2003 р.

„Маркетинг, менеджмент”, Ф.Котлер, Санки-Петербург, 2003 р.