1) участь українських організацій у проектах Співтовариства у сферах спільної діяльності та, відповідно, участь організацій, створених у Співтоваристві, в українських проектах в цих сферах.

Така участь має регламентуватися чинним законодавством Сторін. У проектах можуть також брати участь наукові та технологічні організації Сторін; проекти можуть також здійснюватися із залученням агентств і офіційних органів Сторін;

2) вільний доступ та спільне використання дослідницького обладнання, включаючи установки та об'єкти для проведення моніторингу, спостереження та експериментів, а також збору даних, що стосуються спільної діяльності;

3) візити та обмін науковими, технічними та іншими кадрами з метою участі в семінарах, симпозіумах і робочих нарадах, які мають відношення до спільної діяльності в рамках цієї Угоди;

4) обмін інформацією про практику, законодавство і програми, які стосуються співробітництва в рамках цієї Угоди;

5) інші дії, які можуть взаємно визначатися Сторонами у відповідності з політикою та програмами Сторін.

Спільні дослідницькі проекти відповідно до цієї Угоди здійснюються лише після того, як учасники проекту затвердять спільний план розпорядження технологіями.

Сторони можуть спільно здійснювати співробітництво з третіми сторонами.

Спільна наукова і технологічна діяльність буде здійснюватися в межах фінансових коштів, що виділятимуться, та відповідно до законодавства, політики та програм України та Співтовариства. Як правило, кожна зі Сторін несе витрати на виконання своїх обов'язків згідно з цією Угодою, включаючи витрати, що пов'язані з участю в засіданнях Комітету.

Якщо конкретні форми наукового і технологічного співробітництва передбачають пряму чи непряму фінансову допомогу Європейського Співтовариства, через організації, засновані за участю Європейського Співтовариства, учасникам Української Сторони, то на будь-які такі гранти, фінансову чи іншу допомогу, що надається Європейським Співтовариством учасникам Української Сторони для підтримки їхньої наукової та технологічної діяльності, розповсюджуються податкові та митні пільги. Такі гранти будуть звільнені Українською Стороною від сплати мита, будь-яких митних зборів, податків на додану вартість, податків на прибуток, а також від сплати всіх інших аналогічних податків і зборів.

План розпорядження технологіями (ПРТ) є специфічною угодою, що укладається між учасниками, про виконання спільних досліджень і відповідні права та обов'язки учасників.

Щодо інтелектуальної власності ПРТ зазвичай визначає порядок володіння, охорони, прав використання для наукових і дослідницьких цілей, експлуатації та розповсюдження, включаючи домовленості про спільні публікації, права та обов'язки дослідників, що приїздять, і процедури врегулювання суперечок. У ПРТ також може розглядатися попередня і нова інформація, питання ліцензування та передачі результатів наукових досліджень.

ПРТ розробляється з урахуванням цілей спільного дослідження, фінансових та інших внесків Сторін або учасників, переваг та недоліків ліцензування територією чи сферами використання, передачі даних, товарів чи послуг, що підпадають під експортний контроль, вимог з боку чинного законодавства та інших факторів, що визначаються учасниками.

Велике значення в економічному аспекті має укладання міжнародних угод з питань економічного спіробітництва. До такого законодавства відноситься і Угода про формування Єдиного економічного простору від 19 вересня 2003 року між Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Російською Федерацією і Україною.

З метою створення умов для стабільного та ефективного розвитку економік сторін і підвищення рівня життя населення сторони приступають до процесу формування ЄЕП. Під Єдиним економічним простором сторони розуміють економічний простір, що об'єднує митні території сторін, на якому функціонують механізми регулювання економік, засновані на єдиних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили, і проводиться єдина зовнішньоторговельна і узгоджена, в тій мірі і в тому обсязі, в яких це необхідно для забезпечення рівноправної конкуренції та підтримання макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна і валютно-фінансова політика. Сторони прагнуть сприяти: розвитку торгівлі та інвестицій між сторонами, що забезпечує сталий розвиток економік сторін на базі загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, а також правил і принципів СОТ; зміцненню єдності та розвитку економічних потенціалів, а також підвищенню конкурентоспроможності економік сторін на зовнішніх ринках.

Поетапне розв'язання завдань поглиблення інтеграції обумовлюється виконанням сторонами прийнятих зобов'язань і фактичним вирішенням таких завдань: формування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, що передбачає незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних захисних заходів на базі проведення єдиної політики в галузі тарифного і нетарифного регулювання, єдиних правил конкуренції, застосування субсидій та інших форм державної підтримки; уніфікація принципів розроблення і застосування технічних регламентів і стандартів, санітарних і фітосанітарних норм; гармонізація макроекономічної політики; створення умов для вільного руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили; гармонізація законодавств сторін у тій мірі, в якій це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торговельну і конкурентну політику; формування єдиних принципів регулювання діяльності, природних монополій (у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти, газу та інших сферах), єдиної конкурентної політики і забезпечення недискримінаційного доступу та однакового рівня тарифів на послуги суб'єктів природних монополій.

Сторони відповідно до зазначених цілей і завдань здійснюють заходи, передбачені Концепцією з формування Єдиного економічного простору. З метою реалізації Угоди сторони розроблять комплекс основних заходів щодо формування Єдиного економічного простору.

Координація процесів формування і функціонування ЄЕП здійснюється відповідними органами, структура яких формується з урахуванням рівня інтеграції. Органи ЄЕП створюються на основі поєднання міждержавних елементів і принципу передачі частини повноважень сторін єдиному регулюючому органу з поступовим підвищенням значущості останнього. Здійснення координації та управління формуванням і функціонуванням ЄЕП на міждержавному рівні забезпечується Радою глав держав (далі - РГД). Кількість голосів кожної держави-учасниці в рамках