„Ринкове середовище існування підприємства, організації”

ПЛАН

Вступ.

Докорінні зміни в економіці України, зумовлені переходом її до ринку, визначили необхідність створення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам реалізувати принципи ринкових відносин, сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності, забезпечити динамічний розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища, воно відповідає за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції.

Задоволення потреб споживачів – основна мета ринкової економіки. Але фірми, які виробляють певні товари чи надають послуги, у своїх бажаннях далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство прагне мати прибуток, одержання якого потребує знань та досвіду з економіки підприємства.

Економіка в буквальному перекладі з грецької мови означає мистецтво ведення господарювання. Тому будь-яку діяльність, спрямована на виготовлення певного продукту або надання послуг, називають господарською діяльністю, а підприємства, організації тощо, в яких відбувається така діяльність – суб’єктами господарювання. Економіка як наука вивчає народне господарство в цілому або окрему його галузь. У будь-якому разі ця наука ґрунтується на пізнанні та свідомому використанні законів управління виробництвом з метою отримання заздалегідь намічених результатів. Досягти позитивних результатів господарської діяльності можна за допомогою правильної організації виробничих відносин на підприємстві, а також оптимального розподілу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Виробничі відносини – це сукупність економічних відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обліку та споживання матеріальних благ.

Водночас термін „економіка” широко вживається для позначення окремої галузі науки або сукупності економічних наук, що охоплює теорію економіки; історично-економічні науки; функцію вальні економічні науки розміщення продуктивних сил, прогнозування та державне регулювання економіки, облік, аудит, статистику, фінанси, економіку праці тощо; галузеві економічні науки (економіки галузей народного господарства, економіка сільського господарства, транспорту, будівництва тощо).

Нині економіка трактується в різних аспектах:

як народне господарство держави;

як сукупність суспільно-виробничих відносин;

як наука, яка вивчає специфіку виробничих відносин, фінансово-матеріальну сторону якої-небудь галузі господарської діяльності, тобто як наука ведення господарства;

як структура і фінансово-матеріальний стан якої-небудь галузі господарської діяльності;

як господарське життя, стан господарства, що характеризується обсягом виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг, їх якістю, рівнем використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Економічна наука – це сукупність законів, понять, визначень, що стосуються раціонального ведення господарства, це набуття досвіду та його адаптація до умов повсякденного використання.

Економіка підприємства – це конкретна галузь економіки, і як навчальна дисципліна базується на вивченні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціювання і розвитку суспільного виробництва.

Підприємство як суб’єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, а отже, від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни, добробут її населення. Вивчення економіки підприємства дає можливість з’ясувати основні принципи формування і використання його виробничого потенціалу, опанувати форми і методи господарювання і на цьому ґрунті розробити конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних ринкових умовах.

Економічна робота на підприємстві тісно пов’язана з організацією праці та заробітною платою, матеріально-технічним постачанням та збутом продукції. Основне завдання її – поліпшення економічних показників функціювання підприємства. Кількісним та якісним показником економіки підприємства стає матеріалізація прибутків , отриманих у вигляді майна підприємства, яке складається з грошових коштів, обладнання, будівель та споруд, сировини та матеріалів, робочої сили, інтелектуальної власності, виробничої та соціальної інфраструктури, як за минулий, так і за нинішній періоди.

1. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій.

1.1 Поняття мікро- та макросередовища підприємства

Незважаючи на те, що підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом, на його діяльність впливає безліч різноманітних чинників, тобто воно постійно перебуває в реальних умовах, що весь час змінюються. Ці реальні умови варто називати зовнішнім середовищем підприємства.

Зовнішнє середовище підприємства – це сукупність активних суб’єктів і сил, що діють поза його межами та впливають на його діяльність.

Зовнішнє середовище підприємства можна розділити на макросередовище та мікросередовище.

Макросередовище – це сукупність господарюючих суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, що діють у глобальному оточенні. Іншими словами, це матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інші чинники, що впливають на підприємство опосередковано. До них належать демографічні, економічні, політичні та інші, що постійно змінюються і є для підприємства джерелом постійного занепокоєння.

Мікросередовище – це чинники прямого впливу на підприємство. До нього належать постачальники, посередники, конкуренти, споживачі, фінансові установи, партнери тощо.

Крім зовнішнього середовища підприємства, на його діяльність суттєво впливають і чинники внутрішнього середовища, тобто ті, що формуються безпосередньо на підприємстві. Чинники макро- та мікросередовищ, що впливають на діяльність підприємства згрупуємо в таблицю.

Таблиця №1.

Чинники зовнішнього середовища

Інтегровані | Диференційовані

Макросередовище

Географічний | природні умови;

роза вітрів;

переважаючий атмосферний тиск;

середньодобова температура;

вологість;

наявність природних ресурсів за видами;

ступінь освоєння і використання ресурсів тощо.

Демографічний | чисельність населення;

територіальний розподіл чисельності;

частка активного населення;

віковий ценз;

психологічні особливості нації тощо.

Науково-технічний | науково-технічна політика держави;

рівень впровадження нової техніки та технологій;

технічний рівень і якість продукції тощо.

Економічний | державне регулювання економіки;

правова база забезпечення підприємницької діяльності;

система оподаткування;

рівень інфляції, стійкість національної валюти;

мінімальні розміри заробітної плати та пенсій тощо.

Екологічний | екологічна безпека середовища;

екологізація виробництва.

Політичний | політична стабільність суспільства;

взаємодія законодавчої та виконавчої влади;

професіоналізм політиків.

Правовий | вплив законодавства на підприємницьку діяльність підприємств;

ставлення державних органів до малого бізнесу;

методи державного регулювання діяльності підприємств;

стабільність законодавства тощо.

Міжнародний | науково-технічне співробітництво між різними країнами;

обсяги експорту-імпорту продукції;

правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Еволюційний | основні тенденції розвитку галузей народного господарства;

історія розвитку держави;

історично-етнічні особливості нації