В умовах ринку велике значення має перед плановий аналіз можливих варіантів розвитку, дій у майбутньому, зовнішніх та внутрішніх чинників. Така робота називається прогнозуванням.

Як необхідний елемент системи планування прогнозування здійснюється за двома напрямками:

Прогнозування зовнішнього середовища;

Прогнозування внутрішніх умов діяльності.

До першого напряму належить прогнозування попиту, кон’єктури ринку, курсів валют, економічного розвитку регіону. До другого – розроблення прогнозів розвитку даного підприємства під впливом зовнішнього середовища.

Прогнозування діяльності підприємства передбачає врахування багатьох чинників як зовнішніх, так і внутрішніх. Основні такі:

природні умови:

ресурси;

політичні обставини;

попит на товар;

рівень конкуренції; рівень платоспроможності.

Важливим елементом внутрішньо фірмового планування є визначення загальних завдань підприємства на базі прогнозу, що передбачає встановлення приблизних термінів їх використання та оцінку ресурсного забезпечення.

На стадії програмування конкретизуються терміни виконання планів, ув’язуються окремі стадії програм, а також постачання ресурсів, виробництво та збут продукції.

Складання бюджетів передбачає розподіл ресурсів між підрозділами. Бюджет – це баланс доходів та витрат як в грошовому так і в натуральному виразі. До основних видів бюджетів належать кошторис доходів та витрат матеріалів, кошторис капітальних витрат, касовий бюджет тощо. На їх основі визначаються конкретні завдання кожного підрозділу і виконавці, відповідальні за певні операції.

Конкретизація плану – це вироблення конкретних настанов у поширенні прийнятих рішень на нижчі ланки. З цього моменту практично починається реалізація плану. Якщо довгостроковий план-прогноз стратегічного характеру розробляється на рівні підприємства в загалом, то всі інші плани стосуються підрозділів і є взаємопов’язаними. Ці плани узагальнюються за всією сукупністю натуральних і вартісних показників або коригуються лише за показником прибутку.

Перший підхід поширений достатньо жорстокої функціональній системі управління, другий – характерний для особливо великих деверсифікованих фірм із достатньо самостійними підрозділами. Проте треба враховувати, що така робота повинна здійснюватися спеціальними відділами, що несуть відповідальність за якість складених планів, інакше вона матиме формальний характер.

2.1 Етапи планування

І Етап. Аналіз стратегічних проблем.

На цьому етапі аналізується ринок, на якому функціонує або функціюватиме підприємство. Аналіз має бути двоїстим, тобто необхідно виявляти позитивні моменти діяльності підприємства, а також можливі негативні наслідки в даному ринковому середовищі. Проте варто враховувати, що поряд із вирішенням одних проблем будуть виникати інші: змінюватися потреби й запити покупців, упроваджуватися нові досягнення науки та техніки, зростати рівень розвитку виробництва тощо.

ІІ Етап Прогноз майбутніх умов діяльності і визначення завдань.

На цьому етапі складається своєрідний каталог, проводиться аналіз сильних та слабких сторін підприємства з огляду на згадані зміни ринкового середовища. На підставі аналізу визначаються завдання підприємства.

ІІІ Вибір оптимального варіанта розвитку.

На цьому етапі визначаються матеріальні їй організаційні засоби розвитку підприємства на основі складеного каталогу.

Особлива увага приділяється аналізу трьох найважливіших показників: місця підприємства на ринку; належності підприємства до господарського сектору і галузі; асортиментної структури виробничих програм.

Цей етап найскладніший, тому що він є завершальним і повинен спрямовувати діяльність підприємства відповідно до зміни навколишнього середовища. Новітнім методом екстраполяції – передбачення майбутнього на основі тенденцій минулого – це зробити точно практично неможливо. Тому тут важливі інтуїція і досвід керівника.

Побудуємо таблицю планування діяльності підприємства в умовах ринку.

Таблиця №3.

Аналіз та дослідження ринку

І

Прогнозування попиту

І І

Вибір генеральної стратегії | Аналіз ресурсного потенціалу фірми

І І

Розроблення довгострокових програм

І І І І І

Оновлення ОВФ | Розмах рекламної компанії | Сервісне обслуговування | Удосконалення політики ціноутворення | Упровадження нової техніки та технологій

І

Складання генерального плану

І

Складання оперативного плану

І

Складання фінансового плану

І

Контроль ефективності намічених заходів

2.2 Методи планування

Методи планування діяльності підприємства залежать від класифікаційних ознак. Зауважимо, що таких методів залежно від реальної ситуації на ринку і підприємстві може бути навіть більша кількість.

Таблиця №4.

Класифікаційні ознаки | Методи планування

Вихідна позиція для розроблення плану | ресурсний;

цільовий.

Принципи визначення планових показників | екстраполяційний

інтерполяційний

Спосіб розрахунку планових показників | пробно-статистичний

факторний

нормативний

Баланс ресурсів, що є в наявності, та необхідних | балансовий

матричний

Варіантність планів | одно варіантний

полі варіантний

економіко-математична оптимізація

Спосіб виконання розрахункових операцій | ручний

механізований

автоматизований

Форма подання планових показників | табличний

лінейно-графічний

логіко-структурний

Ресурсний метод застосовується здебільшого в умовах монополії або при слабко розвиненій конкуренції. Він використовується при складанні планів на підставі реальних внутрішніх ресурсів підприємства. З розвитком конкуренції основою, що визначає планування, є вже попит та пропозиція. Тому в цих умовах застосовується цільовий метод, що припускає планування всієї діяльності підприємства відповідно до поставленої мети, тобто планування “від оберненого”.

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні динаміки показників в минулому (базові), допускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розроблення плану, будуть збережені в майбутньому. На основі цього методу визначаються проміжні і кінцеві планові показники.

Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство встановлює мету, що має досягнути в майбутньому. Виходячи з цього фірма визначає тривалість планового періоду і проміжні планові показники.

Пробно-статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх показників при встановленні планових показників.

Факторний метод є більш обґрунтованим. Відповідно до нього планові значення показників обчислюються на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміни цих показників. Розрахунки за визначеними чинниками застосовуються насамперед при плануванні ефективності виробництва.

Найточнішим є нормативний метод. Суть його полягає в тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх змін у результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

Суть аналізу балансового методу зводиться до розроблення спеціальних таблиць – балансів, в одній частині яких із різноманітним ступенем деталізації показують усі напрями використання ресурсів відповідно до потреб, а в іншій – надходження ресурсів.

Матричний метод є подальшим розвитком балансового і являє собою побудову