від можливої економії матеріальних витрат можна здійснити з урахуванням досягнутого на підприємстві показника матеріаловіддачі. Якщо аналізом виявлено, що за рахунок усіх факторів зниження матеріалоємності підприємство може досягти за рік економії матеріальних ресурсів на суму 1340 тис. грн., фактична матеріаловіддача на підпри-ємстві (при матеріалоємності 0,42) становить 2,38 грн. на 1 грн. матеріальних витрат, то це означає наявність резер-ву збільшення випуску продукції на 2,38 * 1340 = 3189 тис. грн. (звичайно, за наявності можливостей з точки зору використання основних виробничих засобів і робочої сили).
Висновок
В результаті проведеного в дипломній роботі дослідження мною були зроблені деякі висновки.
Необхідною умовою раціональної організації виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією, напівфабрикатами і т.д.
Пошук внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів є основною метою управління матеріальними ресурсами.
В процесі споживання матеріальних ресурсів у виробництві відбувається їхня трансформація, тому рівень їхньої витрати визначається через показники, обчислені виходячи із суми матеріальних витрат. Для оцінки ефективності матеріальних ресурсів використовується система узагальнюючих і конкретних показників. Застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє одержати загальне представлення про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви його підвищення. Конкретні показники використовуються для характеристики ефективності споживання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії й ін.), а також для встановлення зниження матеріалоємності окремих виробів (питомої матеріалоємності). В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчають їхню динаміку і причини зміни.
Економія матеріалів включає всі заходи щодо зниження їхніх витрат в суспільному виробництві при незмінній або більш високій споживчій вартості продукції, а також при збереженні стабільності, безперервності і гнучкості матеріально-технічного постачання в умовах процесу розширеного виробництва.
Основними факторами досягнення високого рівня економії матеріалів є:
розробка економічно ефективної структури споживання сировини і матеріалів з одержанням вигоди від заміни матеріалу і використання вторинної сировини, а також зростаюча увага до питань економії матеріалів при формуванні кінцевого продукту виробництва;
економія матеріалів у ході науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, при створенні конструкції, розробці технології й у процесі виробництва з метою постійного зниження матеріалоємності продукції;
дбайливе збереження запасів, що забезпечує високу стабільність постачання, з урахуванням пропорційного стосовно виробництва зниження сукупного запасу, що сприяє скороченню розміру збереженого ресурсу з метою зростання економії матеріалів;
раціональна оборотність засобів виробництва, що прямо сприяє економії матеріалів шляхом зниження витрат обігу і побічно завдяки гарантованому постачанню і збуту у відповідності з попитом.
Найважливіші напрямки економічного використання матеріальних ресурсів такі:
Підвищення експлуатаційних властивостей виробів шляхом: створення полегшених конструкцій, збільшення терміну служби, зниження витрат на ремонт і техобслуговування, зменшення потреби в матеріалах при експлуатації виробів.
Зниження матеріалоємності шляхом: застосування найбільш доцільних матеріалів і заготівель (включаючи використання вторинної сировини), використання більш економічних джерел енергії, вибору матеріало- і енергозберігаючих технологій і технологічного оснащення, збільшення терміну служби інструмента, запобігання зайвих витрат матеріалу шляхом дотримання прогресивних виробничо-технічних параметрів і нормативів.
Література
Грищенко О.В. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. – 98 с.
Ивлев В, Попова Т. Концепция контролинга и функционально-стоимостной анализ.К: “ВИП Анатех”, 2001.- 27 с.
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 378 с.
Кошкин Л.И. Хачатуров А.Е. Булатов И.С. Менеджмент на промышленном предприятии. К:"Эколайн", 2000. - 193с.
Крупанин А.А. Основы предпринимательства. -М. : Изд-во МГТУ, 1993. -177 с
Підприємництво: стратегія, організація, ефективність./Під ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 1998. - 263 с.
Стратегический менеджмент.// Бухгалтерский учет в торговле №3, 1997
Устинов В.А. «Экономика управления предприятием» Учебное пособие.. – М.: ГАУ, 1998 г. -348 c.
Шершньова З.Е., Оборська С.В. Стратегічне управління. К:КНЕУ – 1999. - 372 c.