- підготовку кошторису, що інтегрує процес маркетингу в межах спільного бюджету підприємства;

- контроль маркетингової діяльності підприємства (контроль щорічних планів, прибутковості, ефективності і стратегічний контроль).

Відповідно до теорії інноваційного маркетингу процес сприйняття нового товару складається з таких етапів:

Первинна поінформованість. Споживач дізнається про інновації, але не має достатньої інформації.

Впізнавання товару. Споживач уже має деяку інформацію, виявляє цікавість до новинки; можливі пошуки додаткової інформації про новинку.

Ідентифікація нового товару. Споживач зіставляє новинку із своїми потребами.

Оцінка можливостей використання нововведення. Споживач приймає рішення про апробацію нововведення.

Апробація нововведення споживачем з метою одержання інформації про інновації і про можливість придбання.

Ухвалення рішення про придбання або інвестування в створення нововведення.

Головними чинниками, що впливають на призначення ціни на новий інноваційний продукт, є: рівень витрат виробництва, ступінь конкуренції на ринку, вид товару або послуги, унікальність запропонованого товару або послуги, імідж компанії, співвідношення попиту і пропозиції на аналогічні товари або товари-замінники на ринку, еластичність попиту, чинники «зовнішнього середовища» (наприклад, державне регулювання цін на визначені види товарів)

Стратегія продажу інноваційних товарів повинна визначити найкращу комбінацію роботи з кінцевими споживачами, роздрібною торгівлею, торговими агентами й оптовиками. Тому одним із ключових питань продажу є вибір оптимального шляху, по якому товар рухається від виробника до споживача або каналу збуту (розподілу).

У залежності від того, чи є новий товар промисловим або споживчим, існують відповідні варіанти організації збуту. Канали збуту споживчих товарів: виробник – оптовик – посередника - роздрібний торговець – споживач; виробник – оптовик – роздрібний торговець – споживач ; виробник –роздрібний торговець – споживач.

Канали збуту промислових товарів: виробник – представник виробника – промисловий оптовик – споживач; виробник – представник виробника – споживач; виробник – промисловий оптовик – споживач; виробник – споживач. Кожний канал просування продукції пропонує на вибір ряд інструментів. В залежності від виду запропонованої продукції або послуг використовуються такі інструменти просування: реклама, стимулювання збуту, зв’язки з громадськістю, персональний продаж.

Оперативний маркетинг – заключний етап системи маркетингу, тут розробляються конкретні форми реалізації концепцій стратегічного інноваційного маркетингу. Оперативний маркетинг тісно пов'язаний із стадіями життєвого циклу інновації на ринку. На першій стадії життєвого циклу – присутності інновацій на ринку – необхідно сформувати канали продажу, у т.ч. створити нові канали і пристосувати старі. Маркетинг у цих умовах повинен забезпечити позиціонування нововведення на ринку. На стадії росту інноваційний маркетинг одержує стимулююче значення. Змінюється характер реклами, вона стає агресивною. Конкурентні переваги фірми-виробника продовжують грати тут провідну роль. На стадії зрілості товару не вдасться уникнути конкуренції з іншими учасниками ринку. Тут ціна нововведення падає. Саме на цій стадії підприємство-новатор уже готує до виходу на ринок нову модифікацію або принципово новий продукт.

В інноваційному бізнесі питання організації маркетингової діяльності має принципове значення. Проте, у невеликих компаніях саме це питання часто залишається поза зоною уваги керівника, що «кидає усі сили» на розробку нового продукту. В результаті багато проектів зазнають невдачі. Тому, приступаючи до підготовки нового проекту, необхідно приділити особливу увагу організації специального підрозділу, що буде вирішувати питання маркетингу нових розробок.

Маркетингові служби займаються формуванням мережі продажу, організацією рекламної кампанії, виставок, презентацій, спробного, пільгового і прямого продажу, створенням сервісного і гарантійного обслуговування. Особливу увагу маркетингові служби зосереджують на оцінці витрат і прибутків маркетингу. Для розрахунку витрат необхідний аналіз постійних і перемінних витрат виробництва і продажу, визначення цінової еластичності по прибутках, вивчення цінової політики конкурентів. Оцінка прибутків від маркетингу повинна приводитися з урахуванням оптимального завантаження потужностей і доцільної виробничої програми з урахуванням прогнозу обсягу продажу у залежності від попиту, характеристик і типу продукції.

Література

Бистров В.Ф. Інформаційне забезпечення маркетингу інновацій, - К:. Поінт, 2001.

Инновационный менеджмент: Учебник для ВУЗов / С. Д. Ильенкова, Л. М. Гохберг, С. Ю. Ягудин и др., Под ред. С. Д. Ильенковой. – М.: «Банки и биржи», «Юнити», 1997.

Кобышев А.Н. Продукты инновационной деятельности, - М.: «Прогресс», 1999.

КозловА.В. Ціноутворення на продукти інноваційної діяльності, - К:. Графон, 2001.

Кокурин Д.И. Инновационная деятельность – М.: Экзамен, 2001.

Санто Б. Инновация как средство экономического развития. – М.: «Прогресс», 1990.