Управління організації: суть, методи, ефективність (теорія)

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Управління організації суть, методи, ефективність”.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що в сучасних умовах ринкових відношень необхідне глибоке вивчення методів ефективного управління організацією. Ринок потребує, як продуманої господарської діяльності, так і надійної теоретичної основи.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних із сутністю, принципами, функціями та методами управління організаціями.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз літературних та наукових джерел, присвячених проблемам управління;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної роботи.

Основна функція управління - організація режиму функціонування суб`єкту, що залежить від управлінського продукту. Чим краще управлінський продукт, тим краще функціонує і дає позитивні результати організація (фірма).

В бізнесі існують, так звані, вічні питання на які люди постійно шукають відповіді - “Чому деякі великі та малі компанії заробляють сотні мільйонів, а інші втрачають капітал?”, “Як може одна фірма, компанія забезпечити більш високий рівень обслуговування, ніж інша, яка застосовує набагато більше ресурсів?”. На ці та інші питання допомагає відповісти теорія і практика управління.

В даній роботі:

дається визначення змісту та сутності управління організацією;

описуються основні елементи, цілі і задачі управління організацією;

приводяться принципи побудови систем управління організацією, типи організаційних структур та критерії їх вибору.

При написанні роботи використовувались книжки та підручники вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема, “Підприємництво: стратегія, організація, ефективність” С. Покропивного, “Задачи менеджмента в XXI веке” та “Эффективный управляючий” П. Друкера, “Економічна теорія: політекономічний аспект” Г.Климка, монографії, наукові статті тощо.

1. Сутність управління організацією

Теорію управління прийнято розглядати як комплексну науку або науковий напрямок, що спирається на багато які теоретичні і практичні знання. Це пояснюється багатогранністю проблеми управління і багатооаспектністю управлінської діяльності, заснованою на свідомому використанні економічних, природно - технічних організаційних, соціально - психологічних законів і закономірностей, властивих об'єкту управління. Теорія управління очевидно повинна бути орієнтована на рішення практичних задач.

Елементами управління як загального виду людської діяльності є мета управління і спосіб досягнення мети, об'єкт і суб'єкт управління, взаємодіюча в певному навколишньому середовищі.

Предметом розгляду теорії управління є управлінські (організаційно - управлінські, організаційно - економічні) відносини, що реалізовуються як інформаційні зв'язки при організації виробництва і управлінні ним.

Процес управління включає збір, переробку і передачу інформації, що використовується для вироблення рішень.

Зміст управлінського труда розкривається в процесі управління, що складається з циклічного повторення функцій управління або конкретних видів управлінських дій, що здійснюються у всіх видах виробничої діяльності: науково - технічної; технологічної; облікової; фінансової і інш.

Технологія управління - це прийоми, способи і порядок (послідовність, регламент ) виконання процесу управління загалом і функцій, які його складають.

Технологія управління повинна враховувати час управлінських циклів і їх раціональну взаємодію з виробничими циклами і життєвими циклами товарів.

Технологія управління повинна відповідати технології виробництва і реалізаціям товарів (послуг), забезпечуючи безперервність і керованість процесів.

Послідовність виконання взаємопов'язаних функцій управління - це суть, технологія управлінського труда.

Рішення - це соціально психологічний акт вибору одного або декількох варіантів з безлічі можливих.

Управлінські рішення класифікуються за наступними ознаками: стадія життєвого циклу товару; підсистема системи менеджменту; сфера дії; мета; масштабність; тривалість дії; об'єкт впливу; методи формалізації; форми відображення; спосіб передачі; рівень управління.

Показниками якості управлінських рішень є: ентропія, тобто кількісна визначеність зв'язків між елементами системи менеджменту і рішеннями; імовірність ризику досягнення цілей; кількість задіяних при формуванні рішення рівнів ієрархії; витрати на прийняття і реалізацію рішення; ефективність рішення.

Сучасний етап науково-технічного прогресу значно посилив потребу в раціональному управлінні підприємством і, відповідно, у висококваліфікованих спеціалістах в галузі організації та управлін-ня. Для ринкової економіки характерна управлінська модель, яка спирається на розвинені ринкові відносини і ринкову інфраструк-туру. Вона дістала назву менеджмент (від англ. management — управління, управління).

Менеджмент є, по-перше, теорією управління виробництвом, а, по-друге, практикою управлінської діяльності. Як економічна тео-рія менеджмент вивчає систему організаційних відносин впливу на виробництво. Досліджуються такі аспекти управління, як організа-ція діяльності підприємства, використання робочої сили, стимули та умови праці, інженерно-економічні рішення тощо. Практичний менеджмент — функціональна реалізація вимог його в діяльності підприємств-товаровиробників.

Діяльність підприємств-товаровиробників передбачає вишукуван-ня величезної кількості можливостей з розв'язання повсякденних і стратегічних завдань закупівлі сировини, матеріалів, енергії, залу-чення робітників, вирішення фінансових проблем, налагодження взаємозв'язків з іншими підприємствами, фірмами, організаціями, регіонами, виробництва товарів і пошуку споживачів, визначення ринку підприємства та його сегментів тощо.

Це зумовлює появу менеджменту як особливої, відносно відокремленої діяльності підприємства щодо організації виробництва і збуту товарів.

Отже, менеджмент (управління) — це цілеспрямований організаційний вплив на діяльність підприємства в умовах ринку для досягнення цілей, поставлених перед підприємством, і одержання прибутку. Див. Г.Климко. Економічна теорія: політекономічний аспект, К:Вища школа, 1997р. С-207

Менеджмент зумовлює необхідність відповідних фахівців з ор-ганізації виробничого і збутового процесів — менеджерів.

Звичайно, управляти, керувати, впливати потрібно на будь-який процес, що відбувається в суспільстві, державі, регіоні тощо. А ме-неджер — це не пересічний керівник, а тільки той, хто цілеспрямо-вано впливає на виробництво, організовує його, вивчає ринок за допомогою маркетингу, добре знає кон'юнктуру та динаміку попи-ту, спрямовує діяльність підприємства на задоволення потреб спо-живачів з урахуванням вимог ринку. Див. Питер Ф. Друкер. Задачи менеджмента в XXI веке, М:Издательство: Вильямс, 2000 р. С-20

Менеджери як творча сила організації виробництва на