управління (менеджмент) — процес поєднання ресурсів для досягнення поставленої мети;

управління — це мистецтво знати точно, що потрібно зробити і як зробити найкраще і найдешевше;

управляти — правити, давати хід, напрямок; розпоряджатися, завідувати, бути господарем, розпорядником.

Менеджмент, як сфера діяльності, припускає відносно системи і її частин три рівні рішення управлінських задач – макрорівень; управління ефективністю взаємодії суб'єкта й об'єкта системи управління; управління діяльністю конкретних підсистем управління.

Звідси випливають і основні функції систем управління: макрофункції; загальні функції управління; приватні функції управління.

Методи управління поділяють на три великі групи методів: адміністративно-правові (організаційно-розпорядницькі); економічні; соціально-психологічні.

Важливою задачею управління фірмою є визначення політики її діяльності. Це сукупність усіх нормативних вимог і способів їхнього здійснення (власне політика фірми).

Важливе значення для управління має культура підприємства - сукупність цінностей, норм, ідей, що підсвідомо і свідомо формують стиль поводження співробітників. Її основні аспекти: економічний (відношення до прибутку, контролю); організаційний (стандартизація, формалізація, чітке встановлення цілей, ієрархія);  технічний (інновації, ступінь ризику, роль НДДКР); ринковий (роль маркетингу, відношення до партнерів, роль переваг клієнта) і т.д. Культура визначає стиль, репутацію (марку) підприємства.

До числа факторів, що впливають на ефективність управління варто віднести величину підприємства і кількість його співробітників; особливості виробничої діяльності; специфіку управлінських механізмів; особливості виконуваних виробничих задач, умови їхньої реалізації, способи і засоби діяльності.

Кожна організація, кожен суб'єкт мають свої зовнішні і внутрішні фактори впливу на ефективність управління ситуацією. Управління структурними факторами для суб'єкта означає насамперед управління справами, а активізуючими – людьми.

Структурні фактори управління вимагають раціонального підходу, логіки, об'єктивності і систематизації. Володіння факторами, що активізують, припускає домінанту творчого підходу, знань в області людського поводження, чуття ситуації і проблеми. Позитивна діяльність можлива, коли керівник професійно володіє методами управління обома типами факторів.

Раціональна орга-нізація і вдосконалення системи управління всіх без винятку суб'єктів господарювання мають бути найважливішими чинниками підвищен-ня ефективності виробництва і взагалі будь-якої сфери діяльності.

Задля ефек-тивного досягнення цілей підприємства необхідна відповідна система управління, тобто певна сукупність органів і структурних підрозділів, що забезпечують прогнозування (передбачення) і коор-динацію діяльності всіх ланок. Створення системи управління охоплює формування організаційної структури та забезпечення її функціонування. Організаційна структура є матеріальною основою системи управління підприєм-ством (фірмою).

Забезпечення максимальної відповідності організаційного мене-джменту підприємства цілям його конкретної діяльності й умовам взаємодії з ринковим середовищем досягається використанням ти-пових структур управління: лінійної, функціональної та лінійно-фун-кціональної.

Література

Бураканова Г. Стиль руководителя и эффективность управления.// Проблемы теории и практики управления №4, 2003

Гончаров В.В. Мелкий бизнес: малое прекрасно? М:ДИ, 2000 р.

Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 4. — М., 1980.

Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке, М:Издательство: Вильямс, 2000 р.

Друкер. Эффективный управляющий, М:Издательство: Вильямс, 2000 р.

Климко Г. Економічна теорія: політекономічний аспект, К:Вища школа, 1997р.

Кокорев В. Краткий курс по менеджменту. Барнаул, 1995.

Кошкин Л.И., Хачатуров А.Е., Булатов И.С. Менеджмент на промышленном предприятии.(Электронная версия, "Эколайн", 2000. - )

Кузько В. Основи менеджменту. К., 2001.

Мескон М. X., Альберт М., Хедуори Ф. Основи менедж-мента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1992.

Немцов В.Д. Довгань Л.Є. Менеджмент організацій. К:ТОВ „УВПК „ЕксОб””, 2000. – 392 с.

Осипов Ю. М. Основы предпринимательского дела. — М., 1992.

Покропивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність, К:КНЕУ, 1998 р.

Ребрин Ю.И. Основы экономики и управления производством: Конспект лекций. Таганрог: , 2000. 145 с.

Симонов П. Ф. Научные методы организации промышленности й труда. — М.;Л., 1925.

Травин В., Дятлов В. Основы кадрового менеджмента. М., 1995.

Управление персоналом./Под ред. Т.Ю.Базарова. "Центр Кадровых Технологий - XXI век". М. 2001