Коротка характеристика основних міжнародних організацій

ВСТУП 

Науково-технічний прогрес, у 20 столітті привів до того, що інтеграційні процеси проникли в економіку всіх розвитих країн світу і викликали всебічний зв'язок націй один з одним. Бажання розвиватися в рамках суверенної держави і неможливість робити це без широкого співробітництва з іншими незалежними державами зумовили появу такої форми міждержавних взаємозв'язків, як міжнародні міжурядові організації.

Початок двадцятого сторіччя ознаменувало кінець спокійного розвитку багатьох держав. Протиріччя властивому початку розвитку капіталізму породили світову війну. Перша світова війна не тільки затримала розвиток міжнародних організацій, але і привела до розпуску багатьох з них. У той же час усвідомлення згубності світових воєн для всієї людської цивілізації вплинуло на на появу проектів створення міжнародних організацій політичної орієнтації з метою запобігання воєн.

В результаті виникла Організація Об’єднаних Націй — універсальна міжнародна організація, створена з метою підтримки миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між державами. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско і набрав чинності 24 жовтня 1945 р. На 1 січня 1998 р. членами ООН були 185 держав.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР), Міжнародний Суд і Секретаріат.

Окрім ООН діє ще кілька важливих організацій які більш менш тісно співпрацюють з ООН. Серед них можна виділити Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Світовий Банк (СБ), Світова організація торгівлі (СОТ) та ряд інших.

На сучасному етапі діяльність цих організацій є все більш помітною у світовому масштабі.

Коротка характеристика основних міжнародних організацій

Система Організації Об'єднаних Націй (далі ООН) у її сучасному виді складалася протягом тривалого часу.

На сучасному етапі сформувалася стійка система ООН, що містить у собі головні органи:Генеральну Асамблею ООН, Раду безпеки ООН, Економічну і Соціальну Рада ООН, Міжнародний Суд ООН, Секретаріат ООН.

У систему ООН також включаються і спеціалізовані установи:
   Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна морська організація, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна організація праці, Міжнародний союз електрозв'язку, Всесвітній поштовий союз, Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки і культури, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку, Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй, Всесвітня метеорологічна організація, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, Міжнародне агентство по атомній енергії.

Напрямку діяльності ООН визначаються в більшій мері профілем тих чи інших органів і установ системи. Тому варто розглянути напрямку діяльності не ООН у цілому, а розглянути повноваження і діяльність кожного з них, а також ті питання які не відносяться до їх компетенції, чи в питаннях у який існує обмеження повноважень.

Генеральна асамблея ООН - має широкі повноваження. Відповідно до Статуту вона може обговорювати будь-які чи питання справи, у тому числі стосовні до повноважень і функцій кожного з органів ООН, і, за винятком ст.12, давати рекомендації членам ООН і (чи), Раді Безпеки ООН по будь-яких таких питаннях і справам. Генеральна Асамблея ООН уповноважена розглядати загальні принципи співробітництва в справі підтримки міжнародного світу і безпеки, у тому числі принципи, що визначають роззброювання і регулювання озброєнь, і пропонувати у відношенні цих принципів рекомендації. Вона також уповноважена обговорювати будь-які питання, що відносяться до підтримки міжнародного світу і безпеки, поставлені перед нею будь-якими державами, у тому числі державами членами і не членами ООН, чи Радою Безпеки ООН, і робити у відношенні будь-яких таких питань рекомендації зацікавленій чи державі державам або Раді Безпеки до і після обговорення. Однак будь-яке таке питання, по якому необхідно почати дія, передається Генеральною Асамблеєю ООН Раді Безпеки до і після обговорення. Генеральна Асамблея ООН не може висувати рекомендації, що стосуються якого-небудь чи спора ситуації, коли Рада Безпеки виконує стосовно них покладені на нього Статутом ООН функції, якщо сама Рада Безпеки не попросить про цьому.

Рада Безпеки ООН - головний постійно діючий політичний орган ООН, на який, відповідно до Статуту ООН, покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного світу і безпеки. Рад наділений широкими повноваженнями в справі мирного врегулювання міжнародних суперечок, недопущення військових зіткнень між державами, припинення актів агресії й інших порушень світу і відновлення міжнародного світу. Для надання тиску на державу, дії якої, створюють загрозу міжнародному чи світу являють собою порушення світу, Рада може вирішити і зажадати від членів ООН застосування мір, не зв'язаних з використанням збройних сил, наприклад, таких як повна чи часткова перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо- і інших засобів повідомлення, а також розрив дипломатичних відносин. Рада робить рекомендації Генеральній Асамблеї ООН щодо призначення Генерального секретаря ООН, вибирає разом з нею членів Міжнародного Суду ООН і може вжити заходів для виконання рішення цього Суду, які та чи інша держава відмовилася виконати. Відповідно до статуту, Рада може приймати крім рекомендацій юридично обов'язкові рішення, виконання яких забезпечується примусовою силою всіх держав - членів ООН.  

Економічна і Соціальна Рада ООН також є одним