Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надавала безвідсотковий кредит на термін до 50 років (з 1986 р. термін надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розви-нутих країн та до 35 років — для інших країн "третього світу"). Погашення кредитів починається з одинадцятого року після початку їх використання. Кредити надаються урядам та приватним організаціям країн, що розвиваються, без відсотків.

Кредити МАР призначені найбіднішим і найменш пла-тоспроможним країнам і виділяються з урахуванням роз-мірів їх території, річного доходу на душу населення, ступе-ня ефективності економічної політики. Тільки країни з річним доходом на душу населення, що становить менш як 1305 дол. США, можуть користуватися позиками МАР. Більшість кредитів МАР надає країнам з розмірами річного доходу на душу населення 800 дол. США або меншими.

Кожний фінансований Міжнародною асоціацією проект підлягає обов'язковій політико-економічній експертизі з ме-тою найефективнішого використання фінансової допомоги. Кредити надаються в національній валюті держави чи її те-риторії.

У рамках програми спеціальної допомоги здійснюється підтримка країн, розташованих південніше від Сахари з низь-кими доходами і високими боргами.

Членами МАР сьогодні є 159 країн світу.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена в 1959 р. з ініціативи США. Її мета — заохочування розвит-ку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприєм-ствам без гарантії уряду на термін від 5 до 15 років з умовою, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень відсоткових ставок відповідає існуючим на міжнарод-них фінансових ринках.

Статутний капітал МФК створено із внесків країн-членів. Розмір внесків пропорційний до частки їх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки члени МБРР. Свою діяльність МФК здійснює за такими основними напрямами:—

інвестування приватного сектору (в основному країн, що розвиваються);—

надання комплексних консультаційних послуг урядам і підприємствам у здійсненні приватизації;—

формування ринку капіталів у країнах з перехідною економікою.

Сьогодні до складу МФК входить 170 країн.

У 1988 р. країни — члени Світового банку створили Багато-стороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ), яке страхує капіталовкладення від витрат, викликаних некомерційними ризиками. До його складу сьогодні входять 142 країни.

БАГІ доповнює діяльність інших міжнародних страхуваль-ників і пропонує чотири основних типи гарантій: неконвертованість валюти, експропріація, війна і громадянські заво-рушення, порушення умов контрактів.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в подоланні перепон для її розвитку, її лібералізації відіграють між-народні економічні організації. Одна з основних серед них — Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Договір про ство-рення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. та набрав чинності в 1948 р. 31 грудня 1995 р. у зв'язку з затвердженням Світової торговельної організації ГАТТ припинила своє існування.

ГАТТ — багатостороння угода, яка закріпила принципи, пра-вові норми, правила ведення та державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ була однією з найбільших між-народних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплю-вала 94 % обсягу світової торгівлі.

Правовий механізм ГАТТ базувався на низці принципів та норм:*

недискримінація в торгівлі, що забезпечувалося взаємним на-данням, з одного боку, режиму найбільшого сприяння відносно експортних, імпортних та транзитних операцій і пов'язаних з ними митних зборів, а з іншого — національного режиму, який прирівнює в правах товари імпортного і вітчизняного вироб-ництва щодо внутрішніх податків та зборів, а також правил, які регулюють внутрішню торгівлю;*

взаємне надання сторонами, що договорюються, тих прав, пере-ваг та пільг, якими користується (чи буде користуватися) у них будь-яка третя держава, — тобто надання режиму найбільшого сприяння. Цей принцип поширювався на ввіз та вивіз товарів, митні збори, промисловість, мореплавство, правове становище юридичних та фізичних осіб;

використання переважно митних засобів захисту національного ринку, усунення імпортних квот та інших нетарифних обме-жень;

прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення багатосторонніх переговорів;

надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;

розв'язання виниклих торговельних спорів шляхом переговорів;

взаємність у наданні торговельно-політичних поступок.

ГАТТ вела свою діяльність за допомогою багатосторонніх переговорів, які об'єднувались у раунди. Від початку роботи ГАТТ було Проведено 8 раундів переговорів. Ці раунди привели до десятикратного скорочення середнього митного збору. Після Другої світової війни він становив 40 %, у середині 90-х років — близько 4 %.

На початку 1996 р. в ГАТТ налічувалося близько 130 країн. З січня 1996 р. ГАТТ замінила Світова організація торгівлі (СОТ). Її членами-засновниками стали 82 країни. В 1998 р. членами СОТ були вже 132 країни. Угоді про створення СОТ передував 7-річний період переговорів у рамках Уругвайського раунду.

Незважаючи на формальну спадкоємність, СОТ за рядом па-раметрів відрізняється від ГАТТ. Так, на відміну від ГАТТ, СОТ не пов'язана з ООН. Крім того, специфічна юридична сутність СОТ визначає особливості вступу до неї. СОТ — це система вироб-лених на багатосторонній основі міждержавних угод, спрямованих в остаточному підсумку на забезпечення доступу держав на ринки одна одної на двосторонній основі.

Окрім ГАТТ, що регулює міжнародну торгівлю товарами, СОТ охоплює ще низку угод [1, 16].:*

Генеральну угоду про торгівлю послугами;*

Угоду щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;*

пакет пов'язаних з ГАТТ угод з питань митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання