а також від тих засобів (і рівня володіння ними), якими розраховує людина. Звичайно діяльність реалізується, як бажання удосконалювати свою професійну діяльність, тренування дій приводять до формування автоматизованих дій — навичок і звичок. Звичка розглядається, як потреба в якій-небудь дії, визначена залежність особистості від цієї дії. Від дії навичок особистість не залежить. На основі системи навичок, що відносяться до того самого виду діяльності, формуються уміння. «Уміла» дія — це завжди дія зі знанням своєї справи. Система знань плюс система навичок і створюють готовність людини до самостійного рішення поставлених перед ним задач. Для навичок і звичок, як автоматизованих дій характерна стереотипність. Уміння ж виявляється в рішенні нових задач, містить у собі момент творчості.
Рівнем розвитку знань, умінь і навичок визначається загальна культура праці людини і його професійна майстерність. Але цим професійна майстерність не вичерпується. Необхідна його складова — творчість, що виявляється в практичному мисленні.
Що спонукує людину ставити мету і домагатися її здійснення? Для відповіді потрібно звернутися до понять «потреби» і «мотиви».
Потреба — це внутрішній стан об'єктивного нестатку людини в чомусь, залежність від конкретних умов існування.
Мотив визначається, як предмет потреби. Слідом за опредмечуванням потреби і появом мотиву різко міняється тип поводження, він здобуває спрямованість. Мотив — це те, заради чого відбувається дія. Предмет потреби (мотив) може бути ідеальним, наприклад, невирішена професійна, управлінська задача. Той самий мотив може спонукувати різні дії, а також те саме дія може спонукати різними мотивами.
Мотив і ціль утворять свого роду «вектор діяльності», що визначає її напрямок, а також величину умов, що розвиваються суб'єктом при її виконанні.
Те, якою саме буде діяльність, що виходить з якого-небудь конкретного мотиву, визначається метою. Мотив відносяться до потреби, що спонукає до діяльності, мета — до об'єкту, на який спрямована діяльність і який повинний бути в ході її виконання перетворений у продукт. Мотив і ціль можуть цілком відповідати, значно розходитися і навіть суперечити один одному.
Вектор «мотив — ціль» є вищим регулятором діяльності і включених у неї психічних процесів, визначає вибірковість сприйняття, особливості уваги і пам'яті, способи перетворення інформації в мисленні.
Висновок
Кожній людині властиві стійкі, що проявляються зо дня в день природні або первинні потреби. Задовольнити їх може людина тільки через діяльність. Саме в цьому реальна перспектива.
Ціль професійної діяльності виступає в двох аспектах: ідеальна або уявлення майбутнього результату і рівень досягнень, на котрий претендує особистість у процесі реалізації службової кар'єри.
Література
Дятлів В. А. Кибанов А.Я. Керування персоналом. Пріор,1998
Красовский Ю. Организационное поведение. М,1995
Маркова А. Психология профессионализма М.1996
Службова кар'єра, під ред. Е. Охочого. Економіка, 1996
Щекин Г. Основи кадрового менеджменту К. МАУП, 1999
Шегда А. Основи менеджменту К. Знання, 1996
