Керівники утілюють свої рішення в справи, застосовуючи на практиці основні принципи мотивації. У даному контексті, тобто у відношенні керування, можна дати таке визначення:

МОТИВАЦІЯ — це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації.

Систематичне вивчення мотивації з психологічної точки зору не дозволяє визначити точно, що ж спонукує людини до праці. Однак дослідження поводження людини в праці дає деякі загальні пояснення мотивації і дозволяє створити прагматичні моделі мотивації співробітника на робочому місці.

Розділяють різні теорії мотивації на двох категорій: змістовні і процесуальні.

ЗМІСТОВНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ ґрунтуються на ідентифікації тих внутрішніх спонукань (називаних потребами), що змушують людей діяти так, а не інакше. У цьому зв'язку будуть описані роботи Абрахама Маслоу, Девіда Макклелланда і Фредеріка Герцберга.

Більш сучасні ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ ґрунтуються в першу чергу на тім, як поводяться люди з урахуванням їх сприйняття і пізнання. Основні процесуальні теорії, що ми будемо розглядати, — це теорія чекання, теорія справедливості і модель мотивації Портера-Лоулера.

Важливо зрозуміти, що хоча ці теорії і розходяться по ряду питань, вони не є взаємовиключними. Розвиток теорій мотивації мало явно еволюційний, а не революційний характер. Як відзначалося вище, це не просто теорії, подібні до веж зі слонової кісти. Вони ефективно використовуються в рішенні щодня виникаючих задач спонукання людей до ефективної праці. Тому в кожнім випадку ми будемо коротко вказувати область застосування даної теорії в практиці керування.

Щоб зрозуміти зміст теорії змістовної або процесуальної мотивації, потрібно спочатку засвоїти зміст основних понять: потреби і винагороди.

6. Методи та моделі прийняття управлінських рішень.

У словнику В.Даля термін "метод" розкривається як "спосіб, порядок, підстави; прийнятий шлях для ходу, досягнення чого-небудь, у виді загальних правил", а "методичний" - як "порядний, правильний, ґрунтовний, поступовий, складений за відомим порядком, способові, правилу".

По характері прийняття рішень методи підрозділяються на три рівноцінних класи; раціональні, засновані на судженнях і інтуїтивні.

Найбільш обґрунтовані рішення приймаються з використанням раціональних методів, що припускають аналітичні процеси і програмні процедури. Але вони застосовні в добре структурованих умовах, що характеризуються визначеністю факторів і, отже, можливістю їхнього обліку і кількісного відображення.

До класу раціональних методів відносяться прогнозування ситуацій і процесів, моделювання рішення і його наслідків, технологічний підхід до ухвалення рішення. Найбільш розповсюдженим і плідним методом прогнозування майбутнього організації є метод моделювання. Цей метод досить повно описаний М.Х.Месконом, М.Альбертом і Ф.Хедоурі в "Основах менеджменту". Число усіляких моделей прийняття рішень дуже велико.

Більшість моделей для цілей керування в економіці перенесено з військової області й адаптовано. Багато хто розроблені спеціально для рішення економічних проблем. Як правило, кожна модель розроблялася для рішення конкретної економічної проблеми. Наприклад, моделі прогнозу попиту, керування запасами, модель "витрата-випуск" лауреата Нобелівської премії В..Леонтьева (США), модель оптимального обслуговування ("теорія черг"), модель "транспортна задача", моделі оптимізації оподатковування (лауреати Нобелівської премії У.Виккрей з Канади, Дж.Міррлесс із Великобританії й ін.

При розробці моделей використовують теорію ігор (лауреат Нобелівської премії Дж. фон Нейман - США), лінійне програмування (лауреат Нобелівської і Ленінської премій В.Л.Канторович - СРСР), імітаційне моделювання.

7. Психологічний аналіз особистості робітника.

Люди є основою будь-якої організації. Організація існує і функціонує, поки в цьому зацікавлені люди, що ставлять мети і взаємодіють для їхнього досягнення.

Областю, у якій люди розрізняються найбільше наочно, є індивідуальні здібності, властивій людині якості. Організація повинна максимально користуватися розходженнями в здібностях при рішенні питання, яку посаду і яку роботу буде виконувати той або інший працівник. Добір людини, що краще інших здатний виконувати визначену роботу, ці логічні кошти збільшення вигоди від спеціалізації. Здібності відносяться до характеристик, що легше всього піддаються змінам. Природно, організації за допомогою навчання часто змінюють здатності людини для витягу від індивіда найбільшої вигоди.

Схильність, обдарованість - це наявний потенціал у людини у відношенні виконання якої-небудь конкретної роботи. Будучи результатом сполучення як уроджених якостей, так і придбаного досвіду, схильність, обдарованість є як би талантом, що відкривається у визначених галузях. Схильність у керуванні дуже важлива при визначенні кандидатів на навчання.

Потреби - це внутрішній стан фізичного або психологічного відчуття недостатності чого-небудь. Усі потреби поділяються на двох груп: фізіологічні і психологічні. Багато людей мають потреби до влади, впливові, відповідальності, причетності. Якщо вони не задоволені, людина несвідомо буде прагнути до їхнього задоволення. Організація повинна прагнути створювати ситуації, у яких задоволення потреб працівника вело б до реалізації цілей організації.

Чекання. Ґрунтуючись на минулому досвіді й оцінці поточної ситуації, люди формують чекання щодо результатів свого поводження. Якщо люди очікують, що поводження, якого чекає від них організація, приведе до досягнення бажаних для них цілей або задоволенню особистих потреб, вони, імовірно, будуть працювати ефективно.

Сприйняття. Воно сильно впливає на чекання і на всі інші аспекти поводження. Сприйняття - це інтелектуальне усвідомлення стимулів, одержуваних від відчуттів. Люди реагують. Сприйняття того самого події, явища в них різне, і з цим приходиться вважатися.

Цінності